Водічка колись писав, що Україна – це країна мрійливих янголів.

Насправді, сучасна Україна – це країна прагматичних хробаків, головна мета членів соціуму якої – утилізація створеного іншими, неутилізованого іншими або ж, врешті-решт, утилізація інших, пов’язана з розпадом величезної жирної туші “радянської України”.

Ця велика місія сформувала відповідний запит на особистості і організації, успішність яких залежала від того, наскільки вони були функціональні в цій нелегкій справі.

Вільнюс підводить жирну риску під завершенням утилізаційного проекту. Жерти просто вже нема що, тому порядок денний Вільнюса – трішки харчу ззовні, щоб переконатися, що статус-кво вже не відновити. Ну дайте нам 5, а краще 10, а ще краще 15 ярдів, ми дуже хочемо їсти… Ну дайте, ну дайте, ну дайте!

Жорстоке усвідомлення того, що все змінилося і жити по-старому просто не можливо вже поряд. Не у всіх, не одразу, але вже близько. І слабкі промені світла попереду не будуть означати, що ми вилізли із дупи. Але це однозначно ознака того, що на часі у нас – політ в невідомий світ.

Юрія РОМАНЕНКО, шеф-редактор сайту “Хвиля“