В епоху інтернету і мобільного зв’язку привітати друзів і родину зі святом – секундна справа. Минули часи, коли поштові скриньки вщент заповнювалися вітальними листівками. А шкода! Деякі з листівок були справжнім витвором мистецтва. Особливо вражають листівки старі, з початку минулого століття. Недарма ж їх іще називали «артистичні картки». Тепер такі залишилися хіба в приватних колекціях, бо в 1952 році з музейних фондів вилучили всі експонати на релігійну тематику, у тому числі й різдвяні листівки.

Перші вітальні листівки з’явилися в Китаї дві тисячі років тому, і пов’язані вони були саме з новорічними святами. Якщо господаря на Новий рік не було вдома, він вивішував на дверях торбинку з написом: «Вибачте, що не можу прийняти особисто», щоб усі, хто приходив вітати, залишили свої картки із святковими побажаннями. Спочатку на таких листівках писали ім’я гостя, а згодом – і привітання, яке китайці оформлювали у вигляді символів. Так, зображення золотої рибки чи коропа означало прибуток, оленя – вдалу службову кар’єру, води – безтурботність, сідла – спокій. Традиційно такі картки були червоного кольору, який для китайців символізує удачу і радість, згодом почали використовувати білі – символ чистоти та золота.
Дату першої європейської різдвяної листівки точно вказати важко. Ще в ХV-ХVІ ст. на середньовічних гравюрах зображували дитятко – Ісуса Христа, від імені якого були написані новорічні вітання «смертним» – чим не прообраз різдвяної листівки? Втім, офіційно вважається, що вперше різдвяну картку від руки намалював англійський художник Добсон у 1794 р.
У масовому (фабричному) випуску листівок першість, можливо, належить Франції, адже саме там у 1777 році «Паризький поштовий альманах» помістив оголошення про те, що поштою пересилаються вітальні мальовані картки з текстом. Згідно з іншими версіями, перша різдвяна листівка була випущена 1841 року в Шотландії чи 1843 року в Англії. З англійською листівкою сталася оказія – художник Джон Горслі зобразив на вітальній картці серед святкуючих малу дитину, що смачно дудлить з пляшки далеко не молоко.
З 1875 року вітальні листівки почали виходити у США.
Першою вітальною поштівкою з українською тематикою вважається листівка «Запорожець», виконана художником Іллею Рєпіним у 1898 році.
А ось пересилати вітальні картки без конвертів почали з 1869 року. Австрійський економіст Е. Герман підмітив, що вітальні тексти зазвичай не містять жодної конфіденційної інформації, а тому їх можна пересилати відкрито, без конвертів. Розмір такої листівки становив 122/85 мм. З цього часу поштівки називають іще «відкрий лист». У 1874 році Всесвітній поштовий союз затвердив стандартний розмір листівки 140/90 мм.
У Галичині вітальні листівки стали популярними на рубежі ХІХ-ХХ століть, а міжвоєнний період був справжнім «золотим часом» для друку поштівок.
Найбільше українських листівок друкували у Львові у видавництвах «Союзний базар», «Українська преса», «Видавництво артистичних карток Григорія Гануляка», «Русалка», «Сокільський базар», «Преса», «Зоря», «Українське мистецтво», «Українська преса», «Відродження», «Нова хата», «Тема», «Красимир», книгарні «Рідна школа», громадській організації «Комітет допомоги вдовам і сиротам священників у Львові».
Також різдвяні листівки видавалися у Коломиї («Галицька накладня» Якова Оренштайна), Станиславові, Перемишлі.
На листівці, виданій у коломийській друкарні Білоуса на початку ХХ століття, збереглося написане від руки привітання:
«З Новим роком, жичим щастя,
Оно каждому придасть ся,
Та й здоров’я і літ много,
Купу грошей ще до цього.
Найщиріші желання Свят Різдва Христового і Нового року 1907».
Найпоширенішими вітаннями були: «Веселих свят!», «З Рождеством Христовим!», «Бажаю панству веселих свят!». Інколи у вітальному тексті зазначали «Святкуймо без алькоголю».
Найяскравішими галицькими художниками, за ескізами яких випускалися різдвяні листівки, були Осип Курилас, Олена Кульчицька, Святослав Гординський, Антін Манастирський, Мирон Левицький (Лев), Ярослав Пстрак.
На листівках традиційно зображували біблійних персонажів, сюжети та символи: Вифлеємську зірку, Марію та Йосипа з немовлям-Ісусом, ангелів, пастушків, волхвів. Популярними були також гуцульські мотиви.
Українські листівки друкувалися також у Празі у видавництві “U. Plichta”.

Польською мовою листівки виходили у Кракові, Варшаві, навіть у Львові. Цікаво, що у Кракові друкувалися також листівки, де вітання під малюнком було написане українською мовою, а офіційні атрибути на звороті були польською. Трапляються листівки з однаковим малюнком, але вітання написане в одному випадку українською, а в іншому – польською мовою. Інколи видавці «запозичували» зображення з іноземної листівки, а підпис робили українською.
Випуск листівок в Галичині не підпадав під жорстку цензуру польської влади і носив більше комерційний характер. Влада не забороняла українські вітальні листівки і не перешкоджали їх пересиланню. Єдиною вимогою було написання адреси польською мовою.
Під час Другої світової війни повстанські вітальні листівки друкувалися в умовах підпілля, кустарно. Головними персонажами стали повстанці, козаки, руські князі та дружинники на фоні карпатських пейзажів, церков, Софії Київської, Собору святого Юра.

Не припинявся друк різдвяних листівок в типографський спосіб в умовах окупації. Зберігати такі листівки в часи радянської влади було небезпечно, адже на них клеїлися марки із зображенням фюрера.
У післявоєнні роки українські патріотичні листівки видавали в діаспорі. З 1946 року повстанські листівки друкувалися у Мюнхені, Регенсбурзі, Новому Ульмі та Зальцбурзі. На таких листівках зазвичай не вказувалися імена художників, які часто замінювали псевдо. У 1960-их роках багато листівок друкувалося в Чикаго. За їх допомогою не тільки вітали з різдвяними святами, а й збирали кошти для потреб української діаспори.
В Радянському Союзі не могло бути й мови про друк різдвяних листівок, залишилися тільки новорічні поштові картки. У післявоєнній Галичині українці з патріотичних та релігійних міркувань не хотіли використовувати радянські новорічні листівки. Тут у пригоді ставали використані раніше поштівки, на яких просто витиралося старе привітання і писалося нове. Популярними були і закордонні листівки. Такі потрібно було пересилати в закритих конвертах.
Масовий випуск радянських вітальних листівок розпочався з 1953 року. Вони виконували агітаційно-пропагандистську функцію – звеличували досягнення радянської влади. Головними персонажами стали Дід Мороз, Снігуронька, діти, лісові звірята, сніговик, пізніше – космонавт. Зображувалися ялинка, кремлівські башти, куранти.
Відродження української різдвяної листівки почалося з кінця 1990-их років. Художнє виконання та тематика більшості новітніх листівок приємно вражають.
Сьогодні традиція надсилати вітання поштою потроху повертається. Все більшої популярності набувають листівки ручної роботи. Та найпопулярнішою цього року буде, певно, створена дизайнером Іллею Стронговським листівка «Веселих свят!» із зображенням революційної ялинки на київському Євромайдані.

Наталія ХРАБАТИН, краєзнавець