Днями
ДИСКОНТ
Підходжу до автобусної зупинки і бачу бабцю, яка торгує пиріжками. Взагалі я вельми скептично ставлюся до такої їжі, але їсти хочеться. Купив пиріжок, пробую – пиріжок просто смакота! Треба ще купити, на роботу віднести. Підходжу до бабці.
– Ще чотири пиріжки, будь ласка.
Вона дивиться на мене довгим, пронизливим і вельми осмисленим поглядом.
– Послухай, якщо ти візьмеш десять пиріжків, то я дам тобі дисконт 10%, і ти зможеш купити одинадцять.
Звичайно, купив – таких бабць готовий все життя підтримувати!

Якось
ТАКТИКА
Сім’я переїхала до Німеччини з трирічним сином. Після приїзду отримали соціальну допомогу, винайняли квартиру, сина віддали в дитсадок. На наступний день на сина почали скаржитися – б’ється. А йому просто німецька мова не розуміла, думав, що німецькі діти сміються над ним, і відразу бив по черепку. Поговорили з ним, пояснили, що так не можна. Через місяць вихователі  хвалять сина, але кажуть, що його часто кривдять. Почали розмовляти з малим – виявилось, він зрозумів, що хто перший заплакав, той не винен, тому поступав, як звик: бив по черепку, а потім перший починав плакати.

Колись
ДТП
Історія відбулася з моїм знайомим. Хлопчик Вася шести років, катаючись у дворі на велосипеді, не справився з керуванням і врізався у припарковану біля під’їзду “дев’ятку”. Розлючений власник машини, тримаючи однією рукою Васю за вухо, іншою – мобільник, набрав номер ДАІ. Через деякий час у двір заїхала патрульна машина. Даішники, які очманіли під натиском автовласника, склали протокол про ДТП. Через тиждень Василькового тата паплюжили на адміністративній комісії (Вася неповнолітній, тому протокол склали на тата). Даішники взагалі не великі письменники, а в незвичній ситуації не зорієнтувалися і понаписували в протоколі чортзна-що. Члени комісії довго з’ясовували, як Василевий тато на дитячому велосипеді “Гномик” зумів протаранити “Жигулі”. Врешті-решт, розібралися, оштрафувавши тата, про всяк випадок, на 500 гривень, добре, що права залишили. Вдома на тата чекав сюрприз у вигляді сусіда-автовласника з калькуляцією ремонту машини. Згідно з документом, машині були завдані ушкодження, можливі внаслідок ДТП з “Камазом”, як мінімум. Тато відмовився платити. Сусід подав заяву в райвідділ, і в квартиру зачастив дільничний. Васю поставили на облік до Інспекції у справах неповнолітніх і разом з татом викликали на комісію у справах цих самих неповнолітніх при Адміністрації, де тата знову сварили й соромили і, про всяк випадок, оштрафували на 300 гривень за неналежне виховання сина. Удома їх чекала повістка з суду, куди звернувся скривджений сусід. Бідний тато, щоб уникнути погіршення ситуації (хоча куди вже гірше), категорично заборонив Васі не тільки їздити на велосипеді, але й взагалі виходити у двір… Принаймні до того, як все утрясеться.
Тепер уявіть картину, яка постала перед мешканцями будинку у теплий недільний день. Хлопчик Вася на лоджії гризе яблуко, з тугою спостерігаючи за однолітками, що пустують на вулиці.
– Василю, виходь до нас!
– Не можу, справу ще не закрили!

І взагалі…
Одного разу півень побачив в саду блискучу перлину, що загубилася серед трави.
Він жадібно кинувся до неї і щосили намагався відправити її собі в зоб. Коли півень зрозумів, що блискучий предмет – це не королева рисових зерен, він тут же виплюнув її.
Він, правда, встиг випробувати її якість, але що це було за випробування! Тут перлина звернулась до нього і сказала так: “Я сяюча, дорогоцінна перлина. Випала з чудового намиста волею випадку на землю в цьому саду. Де ти знайдеш перлину, красивішу за мене? Хоч обшукай всі моря й океани, і то не знайдеш. Але випадок шпурнув мене до твоїх ніг. Думаєш,  таких, як я – як піску морського? Якби ти поглянув на мене очима розуму, то побачив би тисячі красот і чудес”.
Але півень гордо прокричав: “Якби знайшовся охочий, я не замислюючись віддав би тебе за одне рисове зернятко!”