Днями
БОКСЕР
Дружбан у мене невисокого зросту і майстер спорту з боксу. Заходить він в автобус і бачить, як якийсь бурмило тягне до виходу дівчинку років 14-15:
– Пішли, я сказав!
Вона:
– Ну не треба… ну я прошу… – і так далі.
Дружбан:
– Чуєш, мужик, дівчинку відпусти.
Бурмило:
– Замовкни, недомірок!
Дружбан, не довго думаючи, біля виходу зарядив йому в п’ятак. Той вилетів на зупинку і сидить з обличчям, повним амнезії. На задньому сидінні хихикають тінейджери.
Боксер їм:
– Не могли дівчині допомогти, іржете тут.
Вони йому:
–  Класно, мужик, ти контролера вирубав!

Якось
НОВИЙ БУДИНОК
Я живу в будинку, побудованому в 1962 році.
У 2004 році приїхали до мене гості, вперше, тому трохи заблукали й опинилися в сусідньому дворі. Питають у місцевої бабуськи, де будинок номер такий-то. Бабуська махає рукою в правильному напрямі і каже:
“Та це он той, НОВИЙ будинок!”.

Колись
МАТЕМАТИКА
Було це в сімдесятих минулого століття. Викладач зайшов в університетський буфет перекусити між лекціями.
Узяв чогось пожувати копійок на п’ятдесят, і буфетниця його на дві копійки обрахувала. Він їй про це ввічливо сказав, а вона почала кричати, мовляв, посоромився б із-за двох копійок скандал піднімати.
Чоловік їй так само ввічливо:
– Не у двох копійках справа. Я професор математики, а Ви мене намагаєтеся обрахувати. Образливо!

І взагалі…
Учень запитав Майстра: «Наскільки правдиві слова, що не в грошах щастя?» Той відповів, що вони правдиві абсолютно. І довести це просто. Бо за гроші можна купити ліжко, але не сон; їду, але не апетит; ліки, але не здоров’я; слуг, але не друзів; жінок, але не любов; житло, але не домівку; розваги, але не радість; вчителів, але не розум.
І те, що названо, не вичерпує список.