Зараз маємо стабільне і заможне життя – порівняно з тим, що чекає попереду. До липня нас уже з головою накриє хвиля економічної кризи, успадкованої від уряду Азарова-Януковича і стабілізованої антикризовим пакетом Яценюка-Турчинова. Шторм розгуляється восени, коли до тотального підвищення податків, замороження зарплат та державних соціальних гарантій додадуться підняття вартості енергоносіїв та подорожчання комунальних послуг. “ГК” допомогли змоделювати ситуацію експерти з місцевого банківського середовища. Наше завдання в ній – вижити. Питання: як?

 

Мертвому припарка?

Закон, який проголошує запобігання фінансовій катастрофі і обіцяє створити передумови для економічного зростання  в країні, по суті, не передбачає ні одного, ні іншого. Ті новації, які він запроваджує і подає як антикризові, найімовірніше, не дадуть очікуваного результату. Передовсім тому, що не враховано специфіку ситуації. А вона полягає в тому, що українська економічна криза – це фактично початок тривалої і дуже складної дороги вниз для всієї світової економіки. Попередні «історії успіху» виходу з подібної кризи, що їх пережили інші країни – як-от «шокова терапія» у Польщі на початку 1990-х, протидія кризі у країнах Азії наприкінці 1990-х, криза 2001 року в Аргентині – всі вони були локальними і відбувалися в умовах загального зростання глобальної економіки. Наша ж локальна криза поєднана зі світовою.

Найбільш яскраві приклади подолання економічної кризи в інших країнах впродовж останніх 30 років проходили «за рецептами» і під наглядом Міжнародного Валютного Фонду. Алгоритм антикризових дій, що його втілює авторитетний МВФ, донедавна вважався аксіомою. Але його похитнула загальносвітова рецесія, що почалася у 2007-му. Тоді МВФ рятував окремі країни Європи – Грецію, Кіпр, Прибалтійські держави. Досвід не спрацював. Ці держави досі навіть не наблизилися до того рівня ВВП, який мали до кризи. Все, що за п’ять років вдалося зробити МВФ, – це зупинити падіння економіки. Не більше. Україну наразі також «патронує» МВФ – реалізує той самий універсальний антикризовий сценарій. Саме він виписаний в урядовій програмі антикризових дій, яку вже встигли охрестити програмою «затягнутих пасків».

Очевидно, що Україна – країна в центрі Європи, де середня зарплата 150 доларів  і де реальний рівень безробіття перевершує 20% – не має таких розкошів, як кільканадцять років тільки на те, щоби зупинити економічне падіння. Для держави це може обернутися втратою незалежності. Прикладом того, як відштовхнутися від дна і почати висхідний рух, міг би стати досвід Ісландії. Під час економічної і політичної кризи 2008 року ця країна відкинула співпрацю з МВФ і пішла своїм власним шляхом. Умови МВФ передбачають націоналізацію боргів – і державних, і корпоративних, і боргів інших груп, які були при владі. В Ісландії суспільство натомість відмовилося брати на себе ці борги, оголосило і пережило дефолт. Зате зараз третій рік поспіль має 7-10% річного зростання ВВП. Це, щоправда, єдиний успішний факт подолання кризи всупереч настановам МВФ. Але ж більше ніхто навіть не пробував. Щось подібне зробила свого часу Грузія, коли адаптувала під себе рекомендації МВФ. Цілком логічно було би тепер скористатися цим і адаптувати під українську реальність грузинський досвід «перезавантаження» системи державної влади і економіки країни. Але цього не зроблено. Треба визнати, що урядовий антикризовий пакет реформ, під який готові надати фінансову підтримку міжнародні кредитори, має на меті марафет наявної системи «розпилювання» коштів державного бюджету, а не її злам і запровадження ефективної нової. Ще й тому «ліки» від МВФ в українських реаліях на хвору економіку не подіють.

В затяжному піке

Ті заходи, що їх пропонують під виглядом уникнення економічної катастрофи, як вже говорилося, ведуть до зубожіння населення, розхитують банківську систему, посилюють недовіру до державних фінансових інституцій та фіскальних органів і цим усім ще більше поглиблюють кризу. Як-от запровадження з 1 липня додаткових податків. Податку на валютні операції – 0,5% від суми купленої валюти справлятимуть до Пенсійного фонду з фізичних та юридичних осіб – байдуже, чи готівкова операція, чи без готівкова. Податку на житлову нерухомість від її загальної площі – такий платитимуть усі власники квартир від 120 та будинків від 250 «квадратів». Вводиться так звана прогресивна шкала оподаткування доходів громадян, за якою більше платить той, хто більше отримує. Визначили такі «пороги»: хто отримує дохід понад 300 тис. грн. на місяць – 20%,  понад 500 тис. – 25%. Для решти ставка податку не змінюється – 15%. Задекларовано, що меншими мають стати виплати ВІП-пенсіонерам. Пенсії понад 10 тис. грн. мають оподатковуватися. «Підводні камені» цієї нової податкової норми в тому, що кількість пенсіонерів, які одержують пенсії такого розміру, – близько 5 тисяч. Здебільшого це народні депутати, судді, прокурори та високі чини силових структур, які вийшли на пенсію до 1 жовтня 2011 року і тому не підпадають під обмеження максимального розміру пенсії. Та навіть після оподаткування пенсії цієї категорії осіб істотно перевищуватимуть установлений максимальний розмір пенсій – цього року 9490 грн. Було би раціональніше і, зрештою, справедливіше, по суті, поширити дію норми про обмеження максимального розміру пенсії на всі категорії пенсіонерів, незалежно від дати виходу на пенсію.

Прикладом яскравої соціальної несправедливості можна вважати податок на житлову нерухомість. Той самий, за який ми критикували Азарова та Арбузова, мовляв, оподатковують майно, набуте громадянином на вже оподатковані гроші. Те, що, на відміну від комерційної нерухомості, яка приносить дохід, навіть активом не вважається. Теперішня влада додумалася до подвійного оподаткування житлової нерухомості. Так, з липня окремо будемо платити податок на дохід від здачі нерухомості в оренду – за прогресивною шкалою. Крім того, справлятимуть річний податок за фактом існування самих квадратних метрів. Може, варто нагадати владі про обіцяні чесні і прозорі стосунки з громадянами і так само, як зараз ми бойкотуємо російські товари, бойкотувати цей подвійний податок? З патріотичних міркувань.

Чисте непорозуміння з оподаткуванням доходів із банківських вкладів. Запропонована система не поширюється тільки на відсотки за поточними рахунками, на які зараховуються стипендії, пенсії та соціальна допомога. Всі решта рахунки і картки підпадають під оподаткування по повній – у загальному порядку. Ставка податку – 15% за доходами у сумі до 204 прожиткових мінімумів (239,9 тис. грн), 20% – до 204-396 мінімумів (239,9-465,7 тис. грн), 25% – понад 396 прожиткових мінімумів. І хоча новий уряд увесь час говорить про необхідність простої та прозорої сплати податків, норми про оподаткування доходів фізосіб прописано вкрай складно. Передбачено, що адміністрування цього податку здійснює не банк, а сам вкладник. За підсумками року він повинен заповнити податкову декларацію і подати її у фіскальні органи. Вже запроваджений штраф за неправдиві дані в декларації чи ухиляння від її подання – 8500 грн. Новація загрожує розкриттям банківської таємниці, якщо банки зобов’яжуть підтверджувати дані вкладників. А це, в свою чергу, може спричинити масовий вихід людей із заощадженнями з банківської системи. Плюс обмеження на зняття валютних депозитів, примусова конвертація валюти в гривні і обмеження в деяких банках на придбання та обмін валюти.

Відтак обсяг вкладів у банківській системі точно не буде рости. А це означає обмеження в кредитних ресурсах. І можливий перегляд відсоткових ставок. У найближчі півроку у нас буде ситуація перерозподілу між банками наявного фінансового ресурсу. Банки будуть боротися не так за нових вкладників, як за збереження тих, що є, і роз’яснення учасникам системи своїх переваг. Відсоткова ставка перестала бути фактором, який приваблює передовсім. На перший план вийшла довіра. Саме за це зараз і будуть боротися банки. Саме тому одні будуть зникати, а інші встоять і будуть розвиватися. Не так через ефективність свого бізнесу, як через політичні причини. Наприклад, у найближчому майбутньому в Україні не має шансів бути успішним жоден банк, у назві якого є щось від Росії. На порядку денному, подібно до товарів, бойкот російським банкам. Тому їхнім вкладникам варто потурбуватися про більш спокійне місце для грошей.

Щоби корова не здохла

Українським урядовцям не зайве було б нагадати собі про прямі і непрямі податки, вважають банківські аналітики. І не виходити з того, що прямі податки мають бути накладені на кожного, хто в Україні володіє хоч якимись грошима. Країни, які успішно реалізували свою державність, стимулювали передовсім непряме оподаткування. Виходили з того, що сам факт існування людини на території країни автоматично дає в бюджет непрямі податки – акцизи, ПДВ тощо. Адже людина їсть, п’є, користується якимись послугами. Немає людини – немає податків, держава несе економічні збитки. Це до ситуації з Кримом – відповідь на запитання, навіщо Україні ця територія з населенням більш як 2 млн.

Закони економіки логічні: якщо людині на певній території буде економічно невигідно жити, працювати, займатися бізнесом, вона перейде або на іншу територію – в іншу державу, або переведе свою діяльність у тінь. Бачимо, що, виходячи з прийнятого пакету антикризових законів, стає невигідно тримати депозити в українських банках – і українці будуть накопичувати без банків або в банках Польщі, Німеччини, Чехії і навіть Молдови. Якщо стає невигідно міняти валюту в банках, створюються, як власне і відбувається зараз, групи в соціальних мережах – у Фейсбуці та Вконтакті, які дають можливість обміняти і придбати валюту за більш вигідним курсом, без будь-яких обмежень.

Днями Кабмін вніс у парламент законопроект зі зниження безмитного ввезення на територію України товарів – з 300 до 150 євро на одну особу. Очевидно, законотворці не розуміють, що не тільки залізли в кишеню цієї людини, позбавивши її заробітку чи економії у кількадесят чи кількасот євро. Але й позбавили державу надходжень до бюджету. Ці гроші вже будуть “недовитрачені”. На них не сходять у кінотеатр, не куплять книгу, не поновлять техніку на кухні, не зроблять ремонт, не вип’ють кави. Спочатку люди відмовлятимуться від некритичних витрат, потім будуть узагалі менше купувати. А восени додадуться більші в рази комунальні рахунки…

Саме тому ці псевдоантикризові заходи спричинять подальше падіння українських виробників – промисловців і підприємців. Вони, в свою чергу, теж недоплатять податки, бо в них впаде реалізація, відтак скорочуватимуть працівників. Початок цього руйнівного процесу, який уже стартував, ми побачимо вже за якихось два-три тижні.

Те, що нам зараз пропонує нова влада під виглядом уникнення економічної катастрофи, – це тупиковий шлях. Маємо ситуацію: система, яка розпилювала бюджет держави, не змінена, вона продовжує «пиляти». А нові податки і збори введені для того, щоби частково полатати дірки, які залишилися від діяльності минулої влади і залишаться, відповідно, від теперішньої. За рахунок українців. Це як сумний бородатий анекдот із коровою. Хотіли отримати більше молока. Але не більше годували, тільки більше доїли. Худобина не витримала і здохла.

Оптимізм полягає в тому, що запас міцності у звичайної української сім’ї – більший, ніж запас міцності у теперішньої влади. Українці мудрі люди. Ми виживемо хоча б завдяки тому, що у нас більше 50% доходів в тіні. І ми збільшимо його, щоби вижити і завтра продовжувати давати собі раду. На державу розраховувати не доводиться.

 

Наталія КУШНІРЕНКО