Європа бачить, що замість люстрації в Україні будують “Потьомкінські селища”

  •  

    Після революційних подій, що відбулися на Майдані в лютому, громадяни України з надією чекали на такі ж революційні рішення нової влади та докорінні зміни в їх житті.


    Однак революційній спалах серед тих, хто сьогодні посів на вищі посади, і головне, страх та сумніви, що панували у Верховній Раді нещодавно, як вбачається, швидко йдуть на спад.

    Ще лунають гучні заяви про те, що приймаються необхідні для країни та такі, що вимагає світове співтовариство закони та рішення, однак, нажаль, крім назв, нічого революційного в них не має. За словами одного з членів Європейської комісії, нова українська влада будує численні «Потьомкінські селища» і «Європа це бачить».

    Одним з таких «селищ» став Закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», або, як його називають «Про люстрацію суддів». Те, що судівська влада вже давно керується замість законів України так званим «телефонним правом», виконуючи вказівки «зверху», добре відомо. При цьому поширене хабарництво, за часів Януковича та його «смотрящего за судами» Портнова набрало найвищого ступеню цинізму, коли хабарі бралися з обох сторін, а потім справа вирішувалися за вказівкою на користь більш наближеної до влади сторони, «кидаючи лоха», який заплатив без повернення йому грошей. Неймовірні мільйонні суми платилися і за призначення на посаду судді. Рахунок йшов на мільйони доларів. Все це було. І всі винні не тільки не покарані, а й продовжують обіймати суддівські посади. І що дав так званий закон про люстрацію? Чи допустив звільнення суддів та їх новий набір за участю громадськості? Чи змінив він суддівську систему з урахуванням вікового досвіду Європейськіх країн, що, наприклад дозволяє розгляд багатої кількості справ мировим суддям, які працюють там, де мешкають і які підконтрольні громадськості? Чи дав можливість покарати всіх тих, хто роками виконував замовлення? НІ. Законом проголошено створення Тимчасової слідчої комісії, яка може розглядати заяви щодо суддів, які виносили рішення по відношенню до учасників протестів починаючи з лістопаду 2013 року. І це все? А де відповідальність за протизаконні вироки, що виносилися роками? Де люстрація, дослівне значення якої «очищення». Чи має право на таке очищення комісія створена законом? Звичайно ні. Лише на передачу інформації до Ради юстиції та органів прокуратури. А там? Як піде. А піде, ймовірно, «як треба».

    Отже не зважаючи на проголошену боротьбу зі старою системою та корупцією, не зважаючи на участь так званої «громадськості» у вигляді організацій, які відпрацьовують численні іноземні гранти, при написанні законів, нічого не змінюється. За значними  назвами переховані  значні компроміси. Можна вже писати інструкції: як написати закон так, щоб нікого не зачепити або «майстерність компромісу».

    Черговим будівництвом «Потьомкінського селища» став і законопроект «Про створення бюро антикорупційних розслідувань». Не звертаючи увагу на такі дрібні речі як незрозумілість поняття «антикорупційного розслідування», адже тоді має бути і «корупційне», головні слабкі місця і без того слабкого проекту такі:

    – Антикорупційний орган пропонується створити при Кабінеті Міністрів. Він же призначає його керівника, формує політику та завдання, фінансує, створює територіальні одиниці. Проте чи буде таки орган ефективним? Чи буде він розслідувати справи проти своїх работодавців – міністрів? Чи буде мати можливість розлядувати справи проти прокурорів, суддів, слідчих? Адже це буде неконституційним втручанням в діяльність правоохоронних органів та суддівської влади з боку виконавчої влади? Ті, хто писав проект не особо цим переймалися. Тим більше, що в кожному міністерстві і сьогодні існують відділи, на які покладена протидія корупції і їх ефективність нульова.

    – Більш цікаве: цей орган за проектом буде мати можливість розслідувати те, що його автори називають «корупцією в приватному секторі». Тобто економічні злочини, якщо сума збитків становить понад приблизно 50 тис доларів. Знов таки, залишимо осторонь непрофесійність авторів, адже суму збитків на початку розслідування встановити неможливо. Право на це в Україні і в усьому світі має тільки суд під час розгляду справи. Але що це означатиме? Що створюється черговий орган по знущанню над бізнесом? Не треба довго думати, щоб зрозуміти куди в першу чергу направить свою активність такий орган. На Кабмін, що його створив та корупційні схеми міністерств? Ні. На прокуратуру? Ні. На бізнес. І спокійно і «хабарно».  До справ, що зможе розслідувати такий орган було віднесено всі улюблені правоохоронцями «комерційні» статті: шахрайство, контрабанда, видмивання коштів, зловживання службовим становищем, до якого за існуючим законодавством відноситься діяльність і головних бухгалтерів і директорів приватних підприємств. Все це пояснюється авторами «Європейською практикою», хоча європейські спостерігачи чому сь наполегливо рекомендують «не чипати приватний сектор взагалі». І дійсно: як орган, що за пропозицією матиме 1300 осіб при такій можливості розслідувати що завгодно буде вести справи відносно можновладців. Та й навіщо? Можна легко манипулювати статистикою, не чипаючи владу.

    – Крім того цей орган зможе розслідувати і справи проти військових. Те ж цікаво. Якщо керівник військової частини продасть, наприклад що сь зі складу, цим також зможе займатися антикорупційний орган, не зважаючи на те, що це банальна крадіжка.

    – І, звичайно «майстри компромісу», що пропонують такий проект не забрали з підслідності інших органів статті кримінального кодексу, за якими можуть розслідувати справи. Певно, щоб не образити. І взагали колгосп – це веселіше. Це, звичайно суперечить й процесуальним нормам права, але кого це хвилює? Щоб хвилюватися потрібно процесуальні правила щонайменше знати. Тут слід звернути увагу на гасла щодо залучення громадськості до цсіх процесів в країні. Так, звичайно залучати треба. Потрібно знати чого саме потрубеє громадянське суспільство. Але давати можливість писати фахові закони? Тим, хто ніколи не працював у слідстві та судах? Чи довірити ви складну хірургічну опреацію представнику громадськості?

  • – Але ще цікавішим є порядок обрання керівника антикорупційного органу або НБАРУ. Обирати кандидатуру має комісія з 3-х невідомих осіб, що направлені Комітетом Верховної Ради з боротьби з організованою преступністю і корупцією, Голова якого (СЮРПРИЗ!!!!) є основним автором законопроекту. А 4 особи в цій комісій – це представники громадських організацій, до статутної діяльності яких входить боротьба з корупцією. Питаня: хто ці люди? Хто їх обиратиме? Чи мають вони політичну відповідальність перед громадянами, які їх обрали до органів влади? Ні. Але знову сюрприз! Саме такі особи є іншими авторами законопроекту. Дехто, правда,  в першу чергу запитує: чому 4? Чому не 5? Думати довго також не треба. 3+4 дає за проектом кворум та більшість в комісій при обранни керівника НБАРу.  Отже корупційна складова при створенні антикорупційного органу? Нажаль виглядає саме так.

    – Також не зважаючи на запевнення авторів, що Директора не можливо усунути з посади, право такого відсторонення віддано знову таки Кабміну «за вмотивованним клопотанням Генпрокурора». Ще одна сумнівна новація, адже це протирічить конституційному статусу органів прокуратури та її повноваженням. Прокурори, навіть Генеральні, не можуть звертатися ні до кого з клопотанням кого сь звільнити. І що таке вмотивоване клопотання? Які мотиви будуть рахуватися? Чергова норма, яка дає мало можливостей для контролю і багато можливостей для корупції.

    Звичайно є й багато інших «моментів». Наприклад третину статей законопроекту присвячено соціальному забезпеченню працівників органу, праву носити зброю та підвищувати кваліфікацію в іноземних закладах. Не зважаючи на те, що орган матиме права слідства у кримінальних справах, корупція в Україні ще й досить вважається адміністративним правопорушенням. Отже якщо, наприклад орган захоче (а вдруг?) розслідувати справу проти держслужбовця, інший орган може скласти адміністративний протокол, це закріпиться рішеням суду, і оскільки факти, встановлені судами в Україні не переглядаються, кримінальну справу вже порушити або завершити буде неможливо.

    І це на фоні того, що Європейські представники прямо наголошують: подальше фінансування України можливе лише у випадку створення дійсно незалежного органу боротьби з корупцією, ВІДОКРЕМЛЕНОГО від Уряду. І на це вони навіть готові виділити окремо додаткові кошти.

    Все це, і щирий намір дійсно боротися з корупцією стало підставою для того, що Тетяна Чорновол, яка призначена Уповноваженим по боротьбі з корупцією при Кабміні, і яка, начебто, мала б радіти тому, що орган створюється саме ним, звернулася до народних депутатів – фахівців: Андрія Кожемякіна, Генадія Москаля та Голови Адміністрації Президента С. Пашинського, які терміново створили робочу групу і внесли до Вреховної Ради новий законопроект «Про Державну службу боротьби з корупцією», де всі ці проблеми були усунені.

    Новий проект,узагальнив всі попередні та вніс поправки з огляду на вимоги ЕС щодо спрощення візового режиму та надання Україні фінансової допомоги.

    Так, орган, за прикладом СБУ створюється поза системою інших органів влади. Корупція визнається кримінальним злочином та таким, що загрожує національній безпеці держави. Саме тому обрання Голови довірено РНБО – органу, до якого входять політично відповідальні особи: Прем’єр-мінрістр, Президент, профільні міністри. При цьому за ланкою контролю він збалансовує Верховну Раду та створений нею Кабмін, оскільки має право перевірки діяльності їх службових осіб, але не підконтрольний їм.  Також вперше  в історії України за прикладом Європейських країн до осіб, що відповідатимуть за корупцію віднесено колишніх високопосадовців, які, не зважаючи на залишення посад, мають вплив на тих чи інших співробітників їх колишньої служби, яких, наприклад, самі призначили. При органі утворюється реестр майна та прибутків високопосадовців та членів їх сімей, відомості якого ДСБК має право перевіряти. Служба вперше в історії матиме можливість самостійно звертатися до іноземних судів для повернення виведених з держави попередніми урядовцями та наближеними до них особами коштів, адже до сьогодні Мінюст, на який таке завдання покладене законом, не зробив жодного кроку в цьому напрямку. До підслідності ДСБК віднесено злочини держслужбовців і ТІЛЬКИ їх. Ніякого втручання у діяльність бізнесу.  Цікаво, що по Раді вже пішли чутки, що це призведе до пошкодження інтересів великого бізнесу, який тісно пов’язаний з високопосадовцями. То ж перший крок на розв’язання влади та бізнесу? Чи зробить його Верховна Рада?

    Олена ТИЩЕНКО, ЕспресоTV 

     

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!