Днями
БЛОНДИНКА
Знайома розповіла. Гуляла вона по місту, закортіло їй в туалет. Зайшла до супермаркету, де є туалети, стоїть в черзі (ну, ви знаєте, в жіночий завжди черги стоять), нікого не чіпає. Підходить ззаду блондинка (все зі слів подруги – блондинки, не ображайтеся!). Далі питання блондинки:
– Даруйте, ви в жіночий?
Потрібно сказати, що подругу з чоловіком ніяк не сплутаєш, навіть з похмілля. Але подруга сама не теж промах і з відчуттям гумору все гаразд. Блондинка у відповідь почула:
– Ні, я в чоловічий, підглядати!

Якось
НІМЕЦЬ
Знайомий розповів. Живу в невеликому містечку в Німеччині. Йду якось з роботи, мене обганяє чоловік на велосипеді і їде досить швидко. І бачу, в нього з задньої кишені джинсів виглядає гаманець, причому конкретно виглядає, майже весь… І метрів через 20 нарешті благополучно випадає. Я з чотирьох пальців як свиснув! Він обернувся, а я йому кричу:
– Хальт! – і чомусь: – Хенде хох!
Німець все-таки впав… Нічого дивного після такого гальмування. Я кажу, ось, візьміть, мовляв, Ви загубили… Той подякував, поволі пішов до велосипеда, потім повернувся і питає:
– А чому “хенде хох”?
Ну як я йому поясню? Що я народився і виріс в Радянському Союзі і переглянув силу-силенну фільмів про війну? І що кожен з нас знає по-німецьки хоч би 2-3 слова…

Колись
ПСИХИ
Один хлоп дуже сильно пив, і в черговому приступі білої гарячки дружина його відвезла в диспансер, лікуватися. Коли його привезли (у другій ночі), там чергували тільки два медбрати. Ну, і втиснули його в палату з шизофреніками. Психи цього алкоголіка зв’язали і засунули під ліжко, регулярно проводячи над ним, поки медбрати не бачать, різні експерименти (сказано ж – психи!), мало не операції. Коротше, коли мужика врешті знайшли і витягли, він посивів і потім все життя в рот не брав навіть компоту, що збродив!

І взагалі…
По довгій, дикій і виснажливій дорозі йшов чоловік із собакою. Йшов він собі, йшов, втомився, собака теж. Раптом перед ним – оаза! Прекрасні ворота, за огорожею – музика, квіти, дзюрчання струмка – словом, відпочинок.
– Що це таке? – запитав мандрівник у сторожа.
– Це рай, ти вже помер, і тепер можеш увійти і відпочити по-справжньому.
– А є там вода?
– Скільки завгодно: чисті фонтани, прохолодні басейни…
– А поїсти дадуть?
– Все, що захочеш.
– Але зі мною собака.
– Шкода, з собаками не можна. Його доведеться залишити тут.
І мандрівник пішов мимо.. Через деякий час дорога привела його на ферму. У комірці теж сидів сторож.
– Я хочу пити, – попросив мандрівник.
– Заходь, у дворі є колодязь.
– А мій собака?
– Біля колодязя побачиш напувалку.
–  А поїсти?
– Можу пригостити тебе вечерею.
– А собаці?
– Знайдеться кісточка.
– А що це за місце?
–  Це рай.
– Як? Сторож в палаці неподалік сказав мені, що рай – там.
– Збрехав. Там пекло.
–  Як же ви в раю це терпите?
–  Це нам дуже корисно. До раю доходять тільки ті, хто не кидає своїх друзів.