Менше, аніж завжди, але гучно, як ніколи. «Свято ковалів» зібрало гефестів з семи країн. Дванадцятий рік поспіль до міста приїжджають майстри ковальської справи. Це дійство традиційно проводять в рамках святкування Дня міста. Щорічно масштаби свята все більші, а вироби – цікавіші.

 

Неоголошена війна з сусідньою Росією не стала на заваді приїзду на Прикарпаття ковалів із тієї ж Росії, Білорусі, Естонії, Нідерландів, Італії, Франції та Італії. Вони творять пліч-о-пліч, геополітика жодного з них не цікавить. «Позиція влади не означає позицію людей, – каже російський коваль Юрій Саркісян. – Мій приїзд – це приїзд доброї волі».

 

А от традиційні учасники з Ізраїлю, Німеччини, Польщі, Швеції та Фінляндії не приїхали. Їм такі поїздки не рекомендували. Кримчани на материкове Прикарпаття також не потрапили. Вперше приїхали ковалі із Нікополя, Первомайська, Сум та Черкас. А прибалти востаннє приїжджали на фестиваль п’ять років тому. «Я постійно дивився новини про Україну і таки вирішив приїхати сюди», – сказав естонець Івар Фельдман, який вперше побував в Україні. Він – не лише учасник країни ковальського ремесла, а й готує для Івано-Франківська окремий подарунок, авторський кований «Позитив». Це серія скульптур. За задумом, вони мають прикрашати відреставровану вулицю Шевченка. Три з них, створені руками майстрів із США, Росії та Польщі, уже рік чекають свого призначення. Цьогоріч їх буде дві, над ними мудрують скульптори з Естонії та України.

 

«Я роблю скульптуру «Конструктивний позитивізм», – каже Івар. – Після приїзду бачу, позитиву вам не бракує. Нехай буде ще більше». На весь період фестивалю центр міста перетворюється на велику кузню, де вишколюють одне з найдавніших мистецтв. А гул на плацу перед Бастіоном чути звіддаля. Тут дужі чоловіки напрочуд легко орудують молотом, і щоразу здається, що наковальня розлетиться на друзки. У роті смак сірки, у повітрі запах диму та сажі, від розпеченого металу довкола усе аж пашить.

 

Складається враження, що кожен із цих покритих кіптявою велетнів досі у пошуках філософського каменю. Думки, що ти потрапив у минуле століття, переслідують тебе, доки не вийдеш за межі країни майстрів, у побуті – фортечної площі. Глядачі можуть поринути в найпотаємніше – магію вогню та секрети створення безсмертної краси у металі. Щоразу фестиваль проходить під певним гаслом. Цього року це «Єднання». Усі гефести свята долучилися до створення унікального шестиметрового хреста єднання. Дерев’яні балки – основу хреста – скріплять авторськими скобами. «Хрест видимий з усіх сторін: і зверху, і збоку. Клямбри з’єднуватимуть чотири вертикальних бруси по периметру і символізуватимуть нашу єдність. Це чотири сторони, чотири пори року. Перехрестя – це ніби наш всесвіт», – розповідає організатор свята Сергій Полуботько про монументальну композицію, яку розташують на одній із площ Івано-Франківська.

Ірина ТИМЧИШИН