В Інтернеті дедалі частіше з’являються відео, на якому люди в чорному обмундируванні борються з терористами на сході нашої держави. Одні їх бояться, інші ними захоплюються. Що це за загадкові люди, яких називають «чорними чоловічками»? «Галицький кореспондент» поспілкувався з одним із «чорних чоловічків» з Прикарпаття.

– Як вас звати? Скільки вам років?

Якщо вам буде зручно, то називайте мене Нікон. Мені 23 роки.

– Хто такі «чорні чоловічки»? Звідки вони взялися? Чи мають якесь відношення до Правого сектору, якого так бояться росіяни?

«Чорні чоловічки» – це звичайні люди, в основному з Луганська, Донецька та інших міст України. Об’єднались ми на базі громадської організації «Патріот України». Раніше ми співпрацювали з Правим сектором, а зараз діємо окремо. Командування нами здійснює голова організації Андрій Білецький (Андрій Білецький – політв’язень режиму Януковича – авт.). Загалом нас понад дві сотні.

– Чи є серед «чорних чоловічків» вихідці з Західної України і скільки їх?

Так, але їх значно менше, напевно, десь 10% від загальної кількості. Є серед них і кілька іванофранківців, в тому числі я.

– Як ви потрапили у батальйон?

На базі організації «Патріот України» проходила внутрішня мобілізація, і я зголосився захищати нашу державу та її громадян і поїхав на схід.

– Ви узгоджуєте свої дії з військовими?

Військові нам інколи допомагають, проте ми не узгоджуємо свої дії.

– Чи є у вас досвід бойових дій або військова освіта?

Ні, я не маю військової освіти. І ніколи не був учасником бойових дій чи військових операцій. Всі навики, які в мене є, я набув в організації і використовую їх у боротьбі. Наразі я забезпечую технічну частину, воджу автомобілі. Це не менш небезпечно, аніж воювати на передовій. Нещодавно сепаратисти стріляли по двох наших автомобілях і поранили водія. Добре, що йому пощастило і поранення виявилось не надто серйозним. Також я брав участь в антитерористичній операції (АТО) у Маріуполі. Сталося так, що військові супроводжували нас до Маріуполя, а далі ми діяли самостійно.

– Переглядаючи відео ваших операцій, можна помітити злагодженість бійців. Чи є в складі «чорних чоловічків» професійні військові?

Військових серед нас немає, а більшість необхідних навиків ми отримали в організації. Бо один мав одні знання, а інший – інші. Так ми ділилися ними один з одним.

– Як ви думаєте, чому така кількість проросійськи налаштованих людей на сході нашої країни?

Напевно, дуже хочуть в Росію (сміється). Насправді, я не думаю, що це прості люди. Видно, що серед них багато військових професіоналів і вони добре підготовлені. Не думаю, що це жителі сходу, тому що простих українців ці люди лякають.

– А як реагують на вас?

По-різному. Кожен має свою точку зору. Хороші люди ставляться до нас досить позитивно, а от поганим все, що ми робимо, дуже не подобається.

– Чи отримуєте ви заробітну плату за свою діяльність?

Ні, ніхто з нас не отримує жодних коштів.

– Що ви робите з захопленими сепаратистами? Не виникало бажання здати їх і отримати 10 тисяч доларів?

Відразу хочу сказати, що ми нікого не вбиваємо і не катуємо. Намагаємось обійтись без жертв з обох сторін і грошей за затримання злочинців не отримуємо. Більш детальну інформацію не можу надати. Тому що не маю права розголошувати такі дані.

– Звідки берете кошти на забезпечення матеріальних потреб?

Матеріально нам допомагають небайдужі люди. Перераховують гроші на спеціальні рахунки і допомагають з технічним забезпеченням. Звісно, ми не маємо дорогої бронетехніки, а їздимо на звичайних автомобілях, але цього нам поки що вистачає. Добре і те, що більшість з нас не палить. Бо часто солдатам на фронті не вистачає цигарок.

– Чи були випадки жертв серед цивільного населення під час проведення АТО?

Ми не намагаємось вбити ворога, а стараємось його захопити. Тим більше, якщо це стосується мирного населення. Людське життя – це найбільша цінність, тому ми будь-якою ціною намагаємось його зберегти. Люди з розумінням ставляться до наших операцій, здебільшого просто втікають з місця події.

– Інтернет мало не зірвало, коли ви виклали відео з допиту міністра оборони Донецької народної республіки. Як вам вдалося захопити таку важливу для сепаратистів особу?

Якщо чесно, то це не була спланована операція. У той час ми взагалі про нього не думали, а змінювали своє місце перебування. Коли ми їхали без зброї та інших спеціальних засобів, на нас напали – почали стріляти по автомобілях. Проте операція сепаратистів провалилася, ми їх знешкодили і навіть захопили їхнього міністра оборони.

– Як реагують ваші батьки та рідні на те, що ви перебуваєте в постійній небезпеці, борючись з озброєними терористами на сході України?

Я вже досить давно не був вдома. По телефону рідні просять, щоб я повертався додому живим, хочуть, щоб зі мною все було добре. А я відповідаю, щоб не хвилювалися, і заспокоюю, що все буде добре.

 

Розмовляв Іван ХАРКІВ