«Більшість кандидатів відповіли, що як були, так і залишаються відкритими для народу, обіцяли представляти його у парламенті і ламати систему, ба навіть більше – обіцяли у будь-який час доби відповідати на телефонні дзвінки. Не обійшлось без того, що Коцаба ще раз нагадав, як він “поважає” міського голову і які гарні дороги в місті, через що він навіть запізнився на дебати.
Віктор Анушкевичус, у свою чергу, запевнив, що… найголовнішою нині проблемою для держави є все-таки не дороги, а ламання системи і важливість налагодження діалогу між сходом і заходом. Дмитра Романюка традиційно запитували про випадок із яйцем і чому не кинув чимось важчим. Миколі Гавриляку довелось розповідати про його ідею із гендерною рівністю у парламенті… Чорноус же попросив не записувати його у старі політики, бо, мовляв, головне, що в людини у серці і у голові».
( http://firtka.if.ua, 15 травня 2014 року)
У рік 7 522 [2014]. Збиралося того року город галицький боронити у раді верховній лицарів славних незчисленне множество – і воєвода [свободний] Васильоша Попович, і господар буковельський Санько Леонідович на прозвисько Яш, і князь ятвязький Ануш та ще десяток мужів вельми хоробрих та різних – і отроків безвусих, і старців [чорновусих]. Так же багато було охочих до подвигів парламентських, що аж гасел та обіцянок передвиборних на всіх бракувало, то ж одне й те ж саме писали вони на щитах своїх та біг-бордах, тільки номерами [мобільних телефонів] та портретами відрізняючись.
І вельми мудрували кандидати галицькі, благий намір плекаючи – виділитися з-поміж інших [достоїнствами] своїми та патріотизмом неміряним. Паче всіх юні отроки в креативі змагалися, по-молодецьки молодістю своєю козиряючи. Аж [чорновусий] Юрко Третій не витерпів і прорік досвідчено, що головне – у голові, сердечне – у серці, а все [погане] – на тому місці, яке навіть під платтям Кончіти Австрійської не сховаєш.
Бородатий отрок Максимко гасав городом галицьким, аки наймолодший, та ладанки з портретом [Вічного студента] роздавав, що дуже помічні на всяку потребу. Боярин віртуальний Микольцьо на прозвисько [Типовий кандидат] за гендерну рівність вельми боровся і вже бороду відпускав, аки у Кончіти Австрійської [вищезгаданої]. Дмитрусь на прозвисько Яйцемет обіцяв іще важчі, тупіші й предметніші кидки. А витязь Руслан став серед города галицького, коня свого вірного Скутера осідлавши, і шлях обирав між розбитим, роздовбаним та [бездоріжжям].
І тільки князь ятвязький Ануш роботою пильною занятий був вельми – систему ламав, розбивав та роздовбував і про ями уличні вельми [дбав]. «Важливим вельми єсть діалог з братами нашим східними, а як дороги наші не вибоїсті будуть, то й не поймуть нас брати [наші східні]», – прорік князь Ануш, і по тих словах зліз витязь Руслан із коня свого Скутера, взяв його на руки та й поніс навпростець…
НОРВАКС

«Більшість кандидатів відповіли, що як були, так і залишаються відкритими для народу, обіцяли представляти його у парламенті і ламати систему, ба навіть більше – обіцяли у будь-який час доби відповідати на телефонні дзвінки. Не обійшлось без того, що Коцаба ще раз нагадав, як він “поважає” міського голову і які гарні дороги в місті, через що він навіть запізнився на дебати.

Віктор Анушкевичус, у свою чергу, запевнив, що… найголовнішою нині проблемою для держави є все-таки не дороги, а ламання системи і важливість налагодження діалогу між сходом і заходом. Дмитра Романюка традиційно запитували про випадок із яйцем і чому не кинув чимось важчим. Миколі Гавриляку довелось розповідати про його ідею із гендерною рівністю у парламенті… Чорноус же попросив не записувати його у старі політики, бо, мовляв, головне, що в людини у серці і у голові».

( http://firtka.if.ua, 15 травня 2014 року)

У рік 7 522 [2014]. Збиралося того року город галицький боронити у раді верховній лицарів славних незчисленне множество – і воєвода [свободний] Васильоша Попович, і господар буковельський Санько Леонідович на прозвисько Яш, і князь ятвязький Ануш та ще десяток мужів вельми хоробрих та різних – і отроків безвусих, і старців [чорновусих]. Так же багато було охочих до подвигів парламентських, що аж гасел та обіцянок  передвиборних на всіх  бракувало, то ж одне й те ж саме писали вони на щитах своїх та біг-бордах, тільки номерами [мобільних телефонів] та портретами відрізняючись.

І вельми мудрували кандидати галицькі, благий намір плекаючи – виділитися з-поміж інших [достоїнствами] своїми та патріотизмом неміряним. Паче всіх юні отроки в креативі змагалися, по-молодецьки молодістю своєю козиряючи. Аж [чорновусий] Юрко Третій не витерпів і прорік досвідчено, що головне – у голові, сердечне – у серці, а все [погане] – на тому місці, яке навіть під платтям Кончіти Австрійської не сховаєш.

Бородатий отрок Максимко гасав городом галицьким, аки наймолодший, та ладанки з портретом [Вічного студента] роздавав, що дуже помічні на всяку потребу. Боярин віртуальний Микольцьо на прозвисько [Типовий кандидат] за гендерну рівність вельми боровся і вже бороду відпускав, аки у Кончіти Австрійської [вищезгаданої]. Дмитрусь на прозвисько Яйцемет обіцяв іще важчі, тупіші й предметніші кидки. А витязь Руслан став серед города галицького, коня свого вірного Скутера осідлавши, і шлях обирав між розбитим, роздовбаним та [бездоріжжям].

І тільки князь ятвязький Ануш роботою пильною занятий був вельми – систему ламав, розбивав та роздовбував і про ями уличні вельми [дбав]. «Важливим вельми єсть діалог з братами нашим східними, а як дороги наші не вибоїсті будуть, то й не поймуть нас брати [наші східні]», – прорік князь Ануш, і по тих словах зліз витязь Руслан із коня свого Скутера, взяв його на руки та й поніс навпростець…