«Сон розуму породжує чудовиськ», – каже нам відоме завдяки офортові Гойї іспанське прислів’я. Його можна розуміти так: там, де закінчується здоровий глузд, починається чортзна-що. В цьому сенсі хорошим прикладом є поки що недовга історія пострадянської України.

Чудовиська тут всюди і скрізь. Від п’яних майстрів, які нібито ремонтують дороги, до п’яних прокурорів, які, їздячи цими дорогами на джипах, регулярно збивають дітей, пенсіонерів, вагітних жінок та інших представників незахищених верств населення. Свого роду великим страшним клоуном (пригадаймо «Воно» Стівена Кінга), оточеним свитою дрібнішої нечисті, був четвертий президент незалежної України. Через певні обставини він, правда, мусив її терміново залишити, і тоді багато з нас подумали: невже зараз задзвонить будильник і ми нарешті прокинемось?

Але будильник не задзвонив, або якщо й задзвонив, то це був будильник зі сну. Тому що розум, продовжуючи спати, прокинувся у інше сновидіння, з кримськими гоблінами, кабалістичними заклинаннями ДНР-ЛНР-АТО, містичною Новоросією та примарним Антикорупційним комітетом. Так він робив уже не один раз: у 1991-му, 1941-му, 1917-му і раніше (Пригадаймо «Сон» Шевченка, де героїня засинає, бачить світлий, радісний сон і розчаровано прокидається, хоча з високою долею ймовірності можна припустити, що, як і в нашому випадку, її пробудження є фальшивим. Символізм автора тут зрозумілий: радість така ж ілюзорна, як і горе).

Напрошується питання: а чи існує взагалі та реальність, у яку можна було б прокинутись по-справжньому?

Думки стосовно цього розділилися. Дослідники, близькі до містики та езотерики, як, наприклад, Карлос Кастанеда чи Теренс Маккена, вважають сни такими ж реальними, як і власне реальність, а персонажів, що їх населяють (умовних «чудовиськ» на зразок Януковича чи Кобзона), – мешканцями інших, недоступних нам наяву світів. Звідси висновок про те, що між сном та несном фактично можна поставити знак рівності, і куди звідки прокидатися, суттєвого значення не має.

Академічні ж науковці, серед яких відомий дослідник снів Стівен Лаберж, більш скептичні у своїх висновках. У наших снах ми взаємодіємо лише зі створеними мозком ментальними проекціями, переконані вони. (Я схильний вважати це тонкою метафорою виборів за мажоритарною системою.) Але що робити, якщо суб’єкт ніяк не може прокинутись, як не старається, а ці його ментальні проекції давно вже перетворились на нав’язливий  кошмар? Той же Стівен Лаберж підказує простий та дієвий спосіб: позбутися їх, усвідомивши, що спиш.

Феномен усвідомлених сновидінь відомий з давніх-давен. У вільній енциклопедії читаємо: усвідомлене (свідоме) сновидіння – це сновидіння, у якому особа розуміє, що спить. У такому сні можна контролювати свої дії, впливати на навколишній світ та подальший розвиток сюжету. Безліч митців, філософів, учених використовували техніку усвідомленого сновидіння для стимулювання творчого процесу та моделювання певних теоретичних ситуацій. Серед них Альберт Ейнштейн, Сальвадор Далі, Нікола Тесла. Техніка ця не є складною і не потребує ніяких особливих навиків, вона доступна кожному, що в сучасній Україні дозволяє використати її для реформування держави та суспільства. Адже для людини думаючої не секрет, що корінь зла лежить саме у психологічній площині.

З цієї точки зору зауваження одного вітчизняного політолога про те, що за теперішньої складної ситуації «багато кому хотілося б заснути і прокинутись тоді, коли все вже змінилось на краще», набуває несподіваного значення. Заснути дійсно треба, але цього разу треба заснути правильно!

Для початку, індивідуальні або групові заняття з занурення в усвідомлені сновидіння допоможуть зрозуміти речі, здавалося б, очевидні, проте хитро приховані фасадом суспільної традиції. Наприклад, абсурдність регулярної побілки бордюрів чи існування прописки.

Правильні установки тренера допоможуть типовій пострадянській людині вичавити з себе раба по краплі, скажімо, за десять занять. А у дітей це вийде, думаю, значно швидше (тому варто подумати про введення усвідомлених сновидінь в якості обов’язкового предмету у школах).

В кінці кінців, методом моделювання уві сні можливої післяреформної дійсності люди зможуть конкретизувати свої прагнення, очікування, вимоги (тим самим наперед позбувшись можливих розчарувань), а також шляхи втілення якісних суспільно-економічних змін.

Само собою, ніхто не пропонує змушувати Порошенка, Яценюка і компанію брати участь у цих тренінгах. В цьому просто немає ніякої потреби, оскільки як тільки народ усвідомить, що все не більше, ніж сон, його кошмари зникнуть, чим би вони не були – зграєю зальотних неорганіків чи ментальною проекцією електоральної більшості, навіяною польотом хруща над вишнею за хвилину до пробудження.

А там хто зна… Може, й виявиться, що якась реальність після сну все ж існує.