Днями
НОВАЧОК ЗА КЕРМОМ
П’ятниця, вечір, страшно щільний потік з міста, корки, спека і бензиновий сморід. На одному із світлофорів в середньому ряді стоїть досить нова “пятірка”-жигулі, в машині сидить молода миловидна дівчина, все заднє скло в автомобілі є експозицією народної творчості на тему “Новачок за кермом”: там були і чайник, і туфелька, і “У”, і ще якісь значки. За “п’ятіркою” в тому ж ряді стоїть BMW вельми пошарпаного вигляду, за кермом такий собі “бувалий” водій – шкіряні рукавички без пальців на руках, окуляри на мотузочку і тому подібне. Світлофор зажеврів зеленим світлом – дівчина намагається поїхати, але машина глохне. Дівчина знову намагається рушити – ну ніяк не виходить. BMW, природно, починає мигати всією оптикою, гудіти всіма сигналами. Дівчина спокійно включає “аварійку”, виходить з машини, відкриває задні двері свого автомобіля, згрібає всі значки із заднього скла, бере їх, підходить BMW і акуратно, але швидко розкладає їх на лобовому склі, супроводжуючи це дійство наступною фразою:
– Це щоб було краще видно, якщо так не помітно.

Якось
ГІТАРИСТ
Якось до мене прийшов літній чоловік і з ходу приголомшив: він попросив навчити грати його “Smoke on the water” англійської групи “Deep purple”, причому від моєї пропозиції спочатку освоїти основні принципи гри на гітарі категорично відмовився, заявивши, що як тільки він зможе зіграти вищезгадану композицію, його знайомство з гітарою навіки закінчиться. Через пару тижнів дідусь наярював “Дим над водою” не гірше за Річі Блекмора (гітарист “Deep purple”). Після закінчення навчання, коли він вручив мені домовлену суму, я запитав у нього:
– Скажи, дядьку, навіщо тобі все це?!
На що він відповів:
– Розумієш, є у мене єдиний внук – дегенерат, який закінчив школу, не працює, не вчиться, а цілими днями сидить, закрившись у своїй кімнаті, і розучує на гітарі одну й ту ж мелодію… Ось уяви, як тепер я увійду до його кімнати, візьму у нього інструмент, зіграю цей “Дим над водою” і скажу: “Внучку, який же ти все-таки дебіл, подивися, це навіть я можу зіграти… Іди працюй!!!”
 
Колись
БУДКА
Цю історію розповіла знайома по общазі. Її брат якось поїхав у село, напився з друзями. А недалеко була пасіка. Захотілося їм медку. Ну, пішли вони туди. Давай ці вулики трясти, повилітали бджоли, собака загавкала, сторож десь вдалині засвистів. Звичайно, вони звідти тікати. А один все-таки вулик з собою прихопив. Біжить, біжить, а за ним собака ув’язалась.
Не відстає. Він її ногами лупить (відбивається), а вона не відстає. Плюнув на все, викинув вулик. Ранок. Прокинулися, давай вчорашнє згадувати. Сміються, пригадали про пасіку.
А цей один говорить:
– А я все-таки один вулик прихопив!!!
– Де?
– Та там на дорозі кинув.
Приходять на те місце: а там будка, а до неї на ланцюзі собака прив’язаний.

І взагалі…
Одна сімейна пара переїхала жити в нову квартиру. Вранці, ледве прокинувшись, дружина виглянула у вікно і побачила сусідку, яка розвішувала на просушування випрану білизну.
– Подивися, яка брудна у неї білизна, – сказала вона своєму чоловікові.
Але той читав газету і не звернув на це ніякої уваги.
– Напевно, у неї погане мило або вона зовсім не вміє прати. Треба б її повчити.
І так всякий раз, коли сусідка розвішувала білизну, дружина дивувалася з того, яка вона брудна. Одного прекрасного ранку, подивившись у вікно, вона скрикнула: 
– О! Сьогодні білизна чиста! Напевно, навчилася прати!
– Та ні, – сказав чоловік, – просто я сьогодні встав раніше і вимив вікно.