Минулої суботи, у Всесвітній день в’язання на публіці, івано-франківські рукодільниці зібралися біля міської Ратуші з усіма необхідними для свого хобі інструментами – гачками, спицями та кольоровими нитками. Основна мета заходу – зв’язати різноманітні кольорові геометричні фігури та позшивати їх в орнаментні мережева. Ними учасниці прикрасять салон маршрутного автобуса.

Цьогоріч десяток представниць прекрасної статі вперше вирішили продемонструвати іванофранківцям своє цікаве заняття. Переконують, в нашому місті багато людей, які вміють та обожнюють в’язати, але більшість із них роблять це у затишній кімнаті біля домашнього вогнища чи перед телевізором.

«Речі, зроблені власними руками, тепліші та приємніші. Крім того, учасники заохотять до свого хобі й інших людей. Це ж краще, ніж байдики бити», – переконана одна з організаторок Наталія Захарова.

В’язальниць збирали за допомогою соціальних мереж. Приєдналися до заходу не лише досвідчені майстрині, але й школярки, які перейняли захоплення від своїх матерів і бабусь. «Бабуся навчила мене в’язати, коли мені було дев’ять років. А зараз я вже можу похвалитися тим, що вдома у мене на полиці лежать мною ж сплетені шарф та пов’язка на голову», – розповідає одинадцятирічна Анастасія.

Також були тут досвідчені умілі руки Тетяни Панькової – вона виплітає одяг та різні практичні мережані речі для дому. У її гардеробі можна знайти в’язані різнобарвні сукні, спідниці та кофтинки. З ниток, що залишаються, Тетяна в’яже чохли для подушок, які додають інтер’єру неординарності та яскравості. Є навіть в’язані сумки (одна з них – домашня аптечка) та іграшки, сплетені для дітей її знайомих.

Шкодує в’язальниця, що їй не вдається сплести штани, які б відповідали сучасним модним тенденціям. Проте все інше їй під силу. «Завжди виходять ексклюзивні речі, які не можна знайти у крамницях чи на місцевих базарах. Зрештою, в’язання – це ще й економічно доступніше поповнення власного гардеробу, ніж купівля», – зазначає Тетяна, вбрана у блакитну в’язану сукню.

Під керівництвом організаторки заходу Валентини Печерської учасники з’єднали зв’язані клаптики у вісім «павутин». Ручним різноколірним плетивом вони оздобили спинки сидінь у салоні жовтого автобуса 22-го маршруту. І домовилися упродовж тижня ще «попотіти» над в’язанням, щоб причепурити решту крісел маршрутки.

«Сподіваємося, що люди не нищитимуть в’язаних виробів, а навпаки, бачитимуть у них красу і працю і шануватимуть її. Можливо, це буде водночас і етичне виховання пасажирів», – каже з надією Наталія Захарова.

 

Вікторія ГОРДІЄНКО