«Ми хлопці з Бандерштату…». Цими словами з пісні «Братів Гадюкіних» у виконанні гурту «Кому Вниз» починався кожен з трьох днів музичного фестивалю “Бандерштат”, який минулих вихідних зібрав любителів року з усієї України.

Вперше фестиваль пройшов у 2007 році в місті Луцьк і відтоді став щорічним. Фестиваль часто називають націоналістичним, адже він пропагує українську культуру, мову, звичаї, а гутірки, які проводять на фестивалі, спрямовані на формування національної свідомості молоді.

Також не можна оминути той факт, що фестиваль є безалкогольним. Тобто на території “Бандерштату” заборонено вживати алкоголь та перебувати в нетверезому стані. За дотриманням цього правила стежить охорона. І нерідко трапляється так, що нетверезих або тих, хто вживає алкоголь, просто виводять за територію без права повернутися на фестиваль.

Гроші для армії

Частину грошей з квитків на фестиваль організатори передадуть на потреби українських військових. Також під час фестивалю волонтери збирали кошти для військових, які беруть участь в АТО. А музичний гурт «Широкий лан» під час свого виступу в перший день фестивалю провів акцію на підтримку бійців. Музиканти передали гостям “Бандерштату” кілька прапорів України, на яких вони могли написати свої побажання для військових, а музиканти пообіцяли передати ці прапори в зону АТО.

Також тут можна було придбати футболки з національною символікою. Коштували вони 200-300 грн. Ціна спершу відлякувала покупців. Проте коли вони дізнавались, що виручені кошти підуть на потреби армії, футболки почали йти нарозхват.

Для тих, хто не любить рок

Тим, хто не любить рок-музику, також знайдеться чим себе тут зайняти. Цього року усі три дні фестивалю робили боді-арт, діяли виставки-продаж літератури, художники малювали портрети та шаржі, місцеві митці продавали свої вироби на ярмарку, луцький велопрокат пропонував відвідувачам покататись на велосипеді.

Можна було розглянути банери з детальною історією УПА, енто-фотовиставку Анни Сенік та виставку постерів «Волинське Полісся» Олега Борячка. Також кожного дня складали історичний пазл, грали у волейбол, футбол та ходили на пляж.

Перший день заходу показав, що аудиторія фестивалю розширюється, адже “Бандерштат” відвідала велика кількість сімей з дітьми. І це не дивно, адже для таких гостей цілий день діяло дитяче містечко, де проходила низка майстер-класів. Найменші відвідувачі фестивалю мали змогу навчитись виготовляти ляльки-мотанки, листівки, браслети зі стрічок, вітрячки з картону, займалися на гончарному крузі, розписували скло та багато іншого. Також впродовж дня діяла фотостудія, були облаштовані місце для розваг та спортивна зона.

Серед запрошених гостей на гутірках виступали політики Єгор Соболєв та Юрій Луценко, співак Сашко Положинський. Поетеса Анастасія Дмитрук читала всім присутнім свою «Громадянську лірику», в тому числі і вірш, який здобув неабияку популярність в інтернеті «Ніколи ми не будемо братами». Відомі журналісти Дмитро Добродомов та Зураб Аласанія розповідали про специфіку українського медіапростору.

З війни на фестиваль

Одним із гостей фестивалю став заступник командира добровольчого батальйону «Азов» Олег Однороженко. На гутірці Олег своє спілкування з бандерштатівцями побудував у формі діалогу і більше години відповідав на запитання.

«Всі дії, що відбуваються на Сході і які до цього відбувалися в Харкові, в Одесі та інших містах, – це ініціатива Росії, – каже він. – Якщо до роботи залучаються місцеві кадри, то вони виконують підрядну роль. Кількість російських диверсантів та емісарів завжди є визначальною, і керують саме вони. Вони вибудовують свою тактику відповідно до бачення Кремля. Тому треба розуміти: на Сході відбувається не АТО, а війна. Щоправда, неоголошена. Наш уряд поки що не наважується назвати ситуацію на Сході війною України з Росією».

“Азовець” додав, що ситуація на Донбасі значною мірою зумовлена специфікою району. «Там дуже багато депресивних міст та антисоціального елементу (який займається дрібним криміналом – ред.). Є, звичайно, і певний відсоток ідейного контингенту. Це в основному члени компартії, які намагаються зберегти свій вплив.

«Питань до керівництва АТО та РНБО є багато, – сказав Однороженко. – Стратегія військових операцій неправильна. Логіка нашого уряду – витіснити терористів до східного кордону, щоб дати їм можливість втекти до Росії. І це було б логічно, якби ми діяли з терористами, але ми маємо справу з військовою операцією, і замість того, щоб відсікти їх від кордону і робити коридор для унеможливлення постачання зброї, їх женуть до кордону. Це дозволить ворогу почати контрнаступ».

Питання, яке найбільше цікавило людей: коли закінчиться війна? «Юрій Липа свого часу говорив: “Незалежність України почнеться не зі звільнення Києва, а зі зруйнування Москви, – відповів “азовець”. – Всі донедавна говорили, що війни вже неможливі. Є НАТО, і ніхто не дозволить Росії застосовувати силу. Проблема полягає не в окупації Криму, не у війні на Сході і навіть не в Путіні, а в існуванні Московської імперії. Ті, хто думає, що в Росії відбудеться революція, дуже помиляється. В Москві існує безліч людей, які підтримують неоімперську ідею відновлення СРСР, а Україна в їхніх планах відіграє ключову роль. Ми не зможемо співіснувати з цією імперською державою, і лише її руйнування може гарантувати нам безпеку».

З фестивалю на війну

Одним із доповідачів на гутірці був чоловік в темних окулярах та масці. Його відрекомендували як друга Лісовика з Білорусі. Свій виступ Лісовик розпочав зі слів «Жыве Беларусь!» Він розповів, що є воїном добровольчого загону «Погоня». Це загін білорусів, які воюють на Сході України. «Мало кому відомо, що 12 білорусів загинули на Сході України. Українці і білоруси – брати. І наше побратимство ми показуємо на війні. Навіть після 20 років правління Лукашенка ми готові покласти своє життя за Україну і за рідну Білорусь», – сказав Лісовик.

Бійці загону «Погоня» воюють в різних добровольчих батальйонах і не розголошують своїх імен, адже вдома їм загрожує 7 років тюрми, а командуванню загону – 15 років позбавлення волі.

«Наш загін розбитий на маленькі групи в різних батальйонах, і учасники однієї групи не знайомі з учасниками іншої. Ми заявили про свій загін, щоб змогти зібрати допомогу для хлопців. Адже амуніція і засоби захисту коштують дуже дорого, – каже Лісовик і додає: – Ми розуміємо, що в Україні є проблеми зі своєю армією, зі своїми добровольчими батальйонами, і ми розуміємо, що не всі можуть нам допомогти».

Свій виступ гість із Білорусі завершив під оплески людей, які ще довго з ним спілкувались і висловлювали йому вдячність за те, що братній білоруський народ воює пліч-о-пліч з українцями.

Закрив “Бандерштат” виступ гурту “Скрябін”, який зібрав декілька тисяч глядачів. Проте позитивно “Бандерштат” сприймали далеко не всі. В соціальних мережах користувачі висловлювали думку, що музичних фестивалів, коли йде війна, не має бути. Проте самі виконавці переконували, що фестиваль потрібен, адже воюють далеко не всі люди. А тут українцям вдалось послухати музику, познайомитись з патріотами, поспілкуватись з військовими і допомогти українській армії.

 

Іван ХАРКІВ