/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:”Обычная таблица”;
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:””;
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:”Times New Roman”;
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}

Звичка відкладати на завтра – дуже характерна звичка. І наше суспільство просочене нею, як святковий пляцок. Що безпритульні, які звикли просити милостиню і воліють клянчити й нічого не робити. Що верхівка влади, яка дивиться на захоплені міста і поламані життя людей і відкладає вирішення цих проблем на завтра. Але чекаючи міфічного завтра, втрачаємо реальне сьогодні (здається, подібних фраз сказано сотні).

Прибирання Майдану – річ невідворотна. В суботу та неділю були намагання навести лад. Два табори людей – прихильники прибирання і прихильники мирного протестування перекрикували одні одних. Одні люди розбирали сцену і вантажили в причеп, інші тут же забирали риштування і монтували сцену знову. Хтось кричав, що коли не збережемо Майдан, не збережемо й Україну. Хтось казав, що зберегти країну варто чистою, з красивими монументами на пам’ять про події і з чистою центральною вулицею. Важко сказати, хто більше правий у цій ситуації. Це так, ніби відповісти на одвічне провокативне питання: «Кого більше любиш, маму чи тата?»

Я пам’ятаю і мирні зібрання, і барикади, покриті льодом, і перші пам’ятні таблички загиблим героям. Чорний асфальт і сотні наметів. Зараз літо, і Майдан асоціюється з великою кількістю людей напідпитку і запахом туалету. Я не вірю, що ті люди, які змогли вистояти в найжахливіші дні, стали такими. Мабуть, таки не варто відкладати очищення Хрещатика, зрештою, пам’ять важливіша, і її не очистиш. А всі молодики, які погрожують комунальникам, могли би реалізуватися там, де це зараз більше потрібно.

Життя рухається по колу, за народженням іде смерть, за нею переродження. Це природно. А час простоювання може бути часом якісних змін. Пишу ці рядки в основному для себе з думкою про ті наміри, які бажаю почати втілювати завтра. Пишу тому, що звук клавіатури мені подобається. А до певної міри ми є тими, кого слухаємо. Тож через стук клавіш хочу почути себе і бути собою.