В сучасному ігровому спорті, особливо у футболі чи баскетболі, звертатись за допомогою до іноземних гравців чи тренерів – справа цілком звична. Вважається, що рівень майстерності легіонерів на порядок вищий, аніж вітчизняних виконавців. Так є не завжди. Та задля виконання турнірних завдань клуб готовий піти на «кругленькі» витрати, щоб отримати іноземне підсилення. Схоже, такий досвід перейняла й івано-франківська «Говерла»…

Поява американських виконавців у складі місцевого баскетбольного клубу стала певною несподіванкою, адже за п’ять років існування команда не мала у своєму розпорядженні жодного легіонера. Але з появою потужного спонсора змінилися й пріоритети кадрової політики. Прем’єрний чемпіонат Української баскетбольної ліги, рівень якої в декілька разів перевищує планку Вищої ліги, де грали франківчани, спонукав до активних пошуків серед іноземних гравців. Першою ластівкою став кремезний темношкірий центровий Колін Греймс. Хоча цей американець зірок із неба не хапав, за нього «Говерлі» довелося викласти чималу суму. Втім, не одразу. Спершу, як і годиться, гравець приїхав на оглядини, пройшов перші тренування, а вже потім тренери прийняли рішення про його придбання. Враховуючи те, що прикарпатський клуб взагалі не мав у своєму розпорядженні центрових, Греймса таки підписали, хоча 23-річний американець не мав відповідного «ігрового багажу». Забігаючи наперед, зазначимо, що цей гравець пробув у команді рівно місяць. Зрозумівши, що його зарплата не відповідає рівню гри, керівництво “Говерли” вирішило розірвати контракт із Коліном. Натомість, одразу знайшли йому заміну…

Досвідчений Деккер

Вже після старту чемпіонату на оглядини до клубу приїхав ще один центровий, 32-річний американець Тейт Деккер. Перш за все, гігант звернув на себе увагу екстравагантною зовнішністю, але швидко дав зрозуміти, що суперників він може налякати не тільки зовнішнім виглядом. У це важко повірити, але за свою майже десятирічну  ігрову кар’єру Деккер встиг пограти на чотирьох континентах у більш як десяти країнах світу. І ось опинився в Україні. Після декількох тренувань тренери “Говерли” без вагань підписали з ним контракт. І не прогадали! П’ять його поєдинків у складі іванофранківців цілком переконали керівництво клубу та тренерський штаб, що Тейт саме той «високий», якого так не вистачало команді впродовж декількох попередніх сезонів. Більше того, окрім впевненої і самовідданої гри у захисті, одразу ж пригледілися і бомбардирські якості американця, особливо у виконанні триочкових кидків. Цікаво й те, що після 8-ми турів американець є кращим бомбардиром УБЛ і здобуває у середньому більше 20-ти очок за матч.

Сенсаційні придбання

А наприкінці минулого тижня, якраз напередодні принципового домашнього поєдинку “Говерли” проти “Львівської політехніки”, у розташуванні франківського клубу з’явились ще двоє американців: Патрій Спаркс та Деніел Кінлок. Обидва заробили собі непогані відгуки і в себе на батьківщині, і в Європі. “Я намагався брати якісних баскетболістів. Якраз у цих двох ніхто не сумнівався: й у Кінлока, й у Спаркса послужний список надто серйозний, щоб ними нехтувати, – зазначив головний тренер “Говерли” Олег Пелех. – Патрік взагалі пройшов університет “Кентуккі” – справжню академію баскетболу, туди абикого не беруть”. Вітчизняні баскетбольні фахівці визнали такі придбання прикарпатського клубу сенсаційними. І справді, вже у першому поєдинку за “говерлян”, не маючи ні ігрового, ні мовного взаєморозуміння зі своїми новими партнерами (окрім співвітчизника Деккера), американські новачки завдяки насамперед своїй індивідуальній майстерності забезпечили “Говерлі” першу перемогу у чемпіонаті (до цього була серія з шести матчів без перемог).

Зміна пріоритетів

“Як тільки у команду прийшли Спаркс та Кілок, одразу все стало на свої місця, команда побігла, почали накопичуватись підбирання, – продовжує роздавати компліменти новачкам Олег Пелех. – Спаркс довів, що дуже добре вміє сам створювати моменти, тепер партнерам лише залишається влучати в кільце. Взагалі, всі наші легіонери вміють грати в командний баскетбол. Щодо Деккера, то це гравець з класним кидком, до того ж швидкий. Взагалі дуже вдоволений тим, що вийшли на Тейта. Думаю, в Івано-Франківську він знайшов свою команду”. У процесі виникла ще одна проблема: основні гравці “Говерли” – англомовні. Тому у тренерського штабу іноді  виникають труднощі через те, що всі свої ідеї їм доводиться доносити через перекладача. “Взагалі, це спільна проблема наших тренерів – незнання англійської мови, – продовжує наставник “Говерли”. – Проте до нас прийшли професійні гравці – для них це проблемою не стало, виконують все, що я кажу. Тож я дуже задоволений нашими новачками”.

 

Андрій МЕНІВ

До теми: Де знайти легіонера?

“ГК” поцікавився у деяких баскетбольних фахівців особливостями спортивного менеджменту, а саме: де можна знайти іноземних легіонерів та скільки вони зараз коштують…
  
Пошуки

Для пошуку відповідних іноземних гравців кожен клуб, як правило, вдається до послуг баскетбольних агентів чи агенцій. Так званий «слов`янський варіант» (не вдаючись до послуг перекладачів, тренер напряму спілкується з баскетболістами) тут просто неефективний. Натомість агенти мають певну базу гравців, які перебувають у пошуках клубів. Загалом, керівництво того чи іншого клубу  підшукує гравців під тренера, під його манеру гри, щоб новачки могли порозумітися з його тактичними схемами.

Інформація 

Кандидата ретельно вивчають, кожен клуб повинен мати про нього повну інформацію: якого зросту гравець, на яку лінію він підбирається, за які клуби виступав, скільки часу провів на майданчику. Щоб знати, чи можна з ним мати справу. Ще один важливий фактор – адаптація гравця. Не всі американці можуть адаптуватися до стилю гри, до інших умов. Цікаво, що за твердженням деяких баскетбольних фахівців, існує тенденція, що американські виконавці навіть дешевші за українських баскетболістів. І це при тому, що рівень їхньої гри є, можливо, вищим за вітчизняних.

Ціна

Гравці, які вже пограли у європейських клубах, як правило, коштують дорожче за тих, які приїжджають з Америки і вперше потрапляють в українську команду. Адже ті, що вже грали в Європі, більш адаптовані, їх вже бачили у грі, і вони, відповідно, мають кращу можливість заробити. В цілому, американські гравці із «європейським досвідом» можуть коштувати 15-20 тисяч доларів, а ті, які щойно прийшли, можуть мати невелику ціну. На ціну впливає й ігрове амплуа баскетболіста. Найдорожчі – центрові та розігрувачі.