Голосу рідних не мала змоги чути близько двох тижнів. Вони залишились у Луганській області з відімкненим мобільним зв’язком та інтернетом.  Півтора місяця тому, хвилюючись за безпеку сина, я виїхала звідти і до сьогодні мені лишалося тільки молити Бога за рідних, сподіваючись на краще. І от, нарешті, завітне слово «мама» на екрані телефону. «Чудом додзвонилася, нас можуть перервати в будь-який момент», – повідомила вона, і ледь стримувані наші емоції захлинались в потоці запитань і новин. 

 

Все спокійно?..

Ще наприкінці минулого місяця з рідного міста надійшла інформація про очікувані активні бойові дії. Військові заходили до місцевої лікарні і питали про те, скільки є вільних ліжкомісць, оскільки з перших днів серпня в них має виникнути гостра потреба. Перевірити достовірність інформації не було змоги. Тому після повідомлення близької людини про те, що в їхньому маленькому містечку все більш-менш спокійно, можна передбачити варіант дезінформації чи того, що спрацювало «сарафанне радіо», яке на протиставлення телебаченню і засобам зв′язку працює безперебійно. Але… Про нехарактерну тишу з боку російського кордону повідомив і знайомий Дмитро, доброволець з Вінницької області, який повернувся до свого місця перебування в зоні АТО на території Донецької області після десятиденної відпустки. «Якісь кардинальні зміни відбулися тут, я ще не зрозумів, які саме, але зараз дуже тихо. Такого ніколи не було, і ця тиша бентежить і насторожує. Щось не так», – одразу повідомив він після прибуття.

 

Затишшя перед бурею

Про зміни в стратегії російської сторони конфлікту останнім часом можна було читати і в інтернет-мережі. Є припущення, що від активних дій до пасивного вичікування противник перейшов з метою продемонструвати світові своє невтручання в дії на сході нашої країни. Тим більше, що і в російських ЗМІ з’явилися терміни, які раніше були неприпустимі. «Місцеві угрупування» і навіть «терористи» (мається на увазі місцеве населення) замість «бандеровських карателей» – чому саме передують такі різкі зміни? Звісно, наявних нині в східних областях «миротворців» більше, ніж досить, тому партизанщина триватиме ще довго. Тоді для керівництва Кремля загориться зелене світло для офіційного введення своїх військ, начебто «ми не втручаємося, але без нас порядок не наводиться». Такими є лише версії подальших дій. А що буде і як довго триватимуть військові дії – не можна прогнозувати. Перед приходом керівництва до влади були озвучені одні терміни звільнення території України. Всі ми свідки того, що далеко не один такий термін залишився позаду, забравши з собою сотні життів. Питання одне: чому і надалі продовжує заходити через кордон російська техніка з зображеними на ній українськими прапорами? Тихо-мирно, до речі, як повідомив знайомий з сусіднього району малої батьківщини. І питання, яке все частіше звучить на вулицях від пересічних громадян: за що воюють наші чоловіки і кому це потрібно? Аналізуючи всебічну інформацію, боюсь, що відповідь ми отримаємо нескоро.

 

Не треба паніки

Ще один дзвінок від знайомого з Луганської області не додав гарного настрою. Телефонував він із Харкова, куди виїхав на кілька днів.

«Доки в Харкові, телефоную тобі, бо з дому не набереш через відсутність зв’язку. Особисто спілкувався зі знайомим військовим і зрозумів, наскільки недоговорюють наші українські канали, які я, врешті-решт, переглянув, щодо постраждалих з боку української армії, – розповідав він. –  Люди взагалі не в курсі подій. Розумію, головне – не сіяти паніку і не породжувати зневіри. Але як було, так і є. Хтось переслідує свої цілі, а людям говорять тільки те, що їм треба почути».

Прикро, але на площині шахової дошки, де сильними світу цього розігрується партія нинішніх подій, нашому народові відведена роль пішаків. Нами управляють, маніпулюють і жертвують, не питаючи, чого саме прагнемо ми, й ігноруючи те, заради чого повстали маси. Невже свідоме і незламне прагнення звільнитись від корумпованої влади і відповідні дії не принесуть жаданої волі, а лише стануть середовищем поживи для інших керівників? Хочеться вірити, що висновки будуть зроблені якнайшвидше і не мільйонний народ буде стояти попереду, покладаючи своє життя, створюючи умови і забезпечуючи належне існування верхівки, а керівництво вийде на передову в цій партії, захистить нас і виправдає сподівання цілої нації, покладені на нього.