Дирекція школи та батьки школярів відмовляються від учительки із хворим серцем.
Восьмикласники однієї із шкіл Івано-Франківська бойкотували уроки історії, закривши перед вчителькою двері класної кімнати. Цей учнівський бунт підтримали батьки школярів, звернувшись із заявою до міського управління освіти із вимогою замінити викладачку історії, оскільки вона занадто часто… хворіє. Адміністрація школи не здатна вирішити конфліктну ситуацію і пропонує учительці відмовитися від повного педагогічного навантаження, тобто втратити й без того мізерну учительську ставку.
Перед самим початком дострокових осінніх канікул в одній із шкіл Івано-Франківська стався безпрецедентний випадок. Учні трьох восьмих класів почергово не прийшли на урок історії, замкнувши перед учителем двері до класної кімнати.
Попри те, що відбулася фактично масова втеча з уроку, адміністрація школи і батьки восьмикласників не вважають таку поведінку школярів неприйнятною. Натомість у тому, що сталося, вони звинувачують… саму ж учительку. У заявах до міського управління освіти, написаних батьками школярів впродовж 9-10 вересня, йдеться про те, що школярі буцімто не отримують належних знань з історії, оскільки “вчитель постійно хворіє”. Адміністрація школи, яка повинна була б подбати про фахову заміну учителя на час його перебування на лікарняному, не просто умиває руки, але й навіть підтримує дивні батьківські вимоги. У листі до управління освіти директор школи запропонував притягнути учителя до відповідальності, бо вона “вільно поводить себе відносно своїх обов’язків”.
Хвороба серця
…У вчительки історії, яка майже чверть віку відпрацювала в цій школі, дійсно хворе серце. Ба навіть більше: у зв’язку з хворобою вона нещодавно отримала третю групу інвалідності, яка, проте, дозволяє їй повноцінно працювати з дітьми. Щоправда, стреси, пережиті учителькою від початку нового навчального року, аж ніяк не покращують її теперішнього фізичного та психологічного стану. Зрештою, так само, як і недавня втеча з уроків зовсім не посприяла школярам набувати знання на належному рівні. Чому діти не хочуть вчитися, а вчителеві не дають навчати?
“Незадовго перед тим днем, коли мої учні не прийшли на урок, я виписалася з лікарні, – розповідала репортерові “ГК” учителька. – Дітей з восьмого класу я бачила в коридорі, привіталася з ними, тому мене здивувало, що двері до їхнього класу виявилися закритими. Я зайшла в учительську і спитала у заступниці директора, чи не знає вона, де діти, може, їх перевели в інший клас, поки мене не було. Зрештою, коли з’явилася класний керівник цього восьмого класу, я почула буквально таке: “Батьки не пустили дітей на урок”. На другий день таке саме повторилося ще у двох восьмих класах. Чому? Що я зробила дітям? Батьки не пустили їх на урок, бо я була хвора?”.
Здоров’я у вчительки погіршилося після педагогічної ради, яка відбулася у школі перед початком навчального року. Після перебування на амбулаторному лікуванні їй довелося лягти у клініку медуніверситету, а звідти через ускладнення – в обласну клінічну лікарню. Як пояснює учителька, з нею стався гіпертонічний криз через те, що на педраді обговорювали стан її здоров’я і наполягали на тому, щоб вона відмовилася від викладання у восьмих класах, тобто перейшла на неповне педагогічне навантаження.
“Я самотня жінка, виховую сина-студента, – розповідала 49-річна учителька. – Я не можу відмовитися від частини свого не такого вже й великого заробітку. Зважте й на те, що мені чимало доводиться витрачати на ліки, я торік перенесла важку хворобу серця, їздила з направленням на оперативне втручання у Львів…”.
Торішня історія
Як виявилося, історія цього жорстокого конфлікту бере свій початок ще з минулого навчального року. Тоді через хворобу учителька історії не могла виходити на роботу близько п’яти місяців. Батьки тодішніх семикласників почали нарікати на те, що їхнім дітям не забезпечують належного рівня знань з цього предмету, оскільки не проводиться повноцінна заміна вчителя.
“Я зрозуміла, що батьки обурені тим, що немає уроків історії, – розповідала учителька. – Але замінами займається адміністрація. Хіба ж я винна, що захворіла? Припускаю, що дехто з батьків був незадоволений оцінками, які я виставила в кінці навчального року, коли вийшла після лікарняного. Але оцінки я виводила на основі тих, які виставлялися вчителями, які проводили заміну. А які можуть бути претензії до мене?”.
До речі, учителька сумнівається в реальності тієї кількості замін уроків історії, які нібито проводилися торік у сьомих класах. “Адміністрація школи тепер стверджує, що на 70 відсотках уроків історії відбувалися фахові заміни. Але досить подивитися класні журнали, щоб переконатися, що в другому півріччі в одному з сьомих класів було проведено всього вісім уроків, хоч мало бути 17-18”.
Треба сказати, що у першому півріччі учити історію семикласникам доводилося… без підручників. “Підручники з історії привезли до школи пізно, десь перед самим новим роком, – пригадувала вчителька. До листопада, поки я не захворіла, мої учні вчили предмет під диктовку, робили конспекти. Як проводили уроки ті, хто мене заміняв, не знаю”.
І хоча жоден з батьків не був на уроці історії в своїх дітей, але саме вчительку вони тепер звинувачують в тому, що вона не зуміла передати знань з предмету учням. Більше того, вони з гонором повторюють хамські фрази своїх чад, сказаних вчителеві: “Що ми будемо потім у тестах писати? Що ви були хворі?”.
Звичайний фашизм
У середу, 22 жовтня, у школі відбулися збори за участю представників міського управління освіти, профспілки працівників освіти, адміністрації школи, двох десятків батьків та учительки. Тригодинне сидіння в холодному, неопалюваному приміщенні актового залу завершилося нічим.
“Наші діти не здадуть тестів, а ви думаєте тільки про себе!”, “Якщо людина не виконує своїх обов’язків, її звільняють!”, “Мені все рівно, хто буде давати освіту, але я не повинна вже зараз думати про репетиторство”. Такі звинувачення на цих зборах лунали з уст окремих батьків на адресу педагога, яка мала необачність захворіти. Представники профспілки і міськвно нагадували, що законних підстав змусити учительку відмовитися від викладання у восьмих класах немає, оскільки перевести її на неповне педагогічне навантаження можна тільки за її письмовою згодою. Ситуація зайшла в глухий кут.
…А директор школи у той час, коли відбувалося це засідання, на жаль, був відсутній. Він відбув за путівкою на курортне лікування. Його заступниця пояснила репортерові “ГК”, що це ніяк не пов’язане з конфліктною ситуацією, у директора, мовляв, просто не все гаразд із здоров’ям.
Батьки восьмикласників, які уже створили антигуманний прецедент стосовно вчителя історії, тепер можуть замислитися, чи задовольняє їх директор школи, який не може забезпечити нормальний навчальний процес. І чи не з’являться підстави для загальношкільного бойкоту ще одного “неповноцінного” педагога?
Богдан СКАВРОН
P.S. З етичних міркувань номер школи та прізвище героїні матеріалу наразі не вказуються. “ГК” продовжує слідкувати за перебігом шкільного конфлікту.
Експертиза
Журналіст “ГК” звернувся до управління освіти Івано-Франківського міськвиконкому з проханням прокоментувати конфліктну ситуацію в школі. Насамперед цікавило, чи мають право школярі та їхні батьки бунтувати проти вчителя, вимагати його заміни та влаштовувати бойкот. Гортаючи грубезні теки із освітянським законодавством, заступник начальника управління освіти Наталія Микула відповідала на запитання репортера.
Отож, які права є у школярів та їхніх батьків щодо вибору учителя?
– Батьки або особи, які їх замінюють, мають право вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей. Приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності ЗОШ, обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу, звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей, що вони і зробили. Захищати законні інтереси дітей. Це їхні права.
Коли були закриті двері до класної кімнати і вчителя не впустили на урок, яке право було реалізоване?
Бачите, тут сказати з нормативно-правової точки про правочинність дій батьків ми не можемо. Цей випадок може підлягати під ту статтю, яка стосується захисту законних інтересів дітей. Отаким способом вони захищають законні інтереси дітей. Те, що діти не хочуть того вчителя. Ось. Батьки захищали інтереси дітей і вибрали таку норму захисту, як не пустити на урок.
Законні інтереси дітей включають в себе право вибирати вчителя?
– Дивимося права учнів. Здобувати освіту, вибір навчального закладу, форми навчання, індивідуальні програми, позакласні заняття. Участь в об’єднаннях, безпечні і нешкідливі умови навчання і праці, користування послугами закладів охорони здоров’я, захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність. Так, так, так… Інколи бачите не все закони можуть передбачити. Тому в нас є оці проблеми.
Пряма мова
Зі скарги на ім’я начальника начальника управління освіти Івано-Франківського міськвиконкому М.Вереса.
Звертаюся до Вас із проханням захистити мої права як людини, як учителя, які постійно зневажаються і переслідуються директором ЗШ №… м.Івано-Франківська паном ….
Протягом минулого року я тяжко хворіла, довго перебувала на лікарняному, 3 рази лежала в лікарні в кардіологічному відділенні м. Івано-Франківська. А також була направлена на обстеження, лікування та оперативне втручання в м.Львів (довідки додаються).
Після виходу на роботу я відчула постійне цькування, докори в мою сторону.
На останній педагогічній раді 29.09.08 в присутності всього колективу директор школи зневажливо про мене говорив, звинувачував у тому, що я хвора, вимагав віддати частину моєї ставки іншому вчителю. Перед усіма членами педагогічного колективу залякував та погрожував мені перевірками зі сторони адміністрації та міського управління освіти. Але я ніяк не можу зрозуміти, в чому моя вина. В тому, що я хвора? Чи має моральне право керівник школи так поводитись?
Директор школи постійно намагається дискредитувати мене не тільки в очах колективу, але й батьків та дітей. За час моєї хвороби навмисно не проводилася заміна уроків історії в деяких класах, мотивуючи тим, що для того, щоб була заміна, батьки змушені писати заяви на заміну уроків історії, хоча організувати заміну є прямим обов’язком адміністрації школи і для цього не потрібна ніяка заява. Але ця заява потрібна директору школи, щоб нацькувати батьків проти вчителя. Такий метод роботи уже неодноразово використовувався проти інших вчителів…
Я прошу надати мені можливість спокійно працювати, без стресів та переслідувань, які протипоказані при моєму захворюванні, я являюсь інвалідом ІІІ групи.
Якщо зі мною щось станеться, звинувачувати у цьому пана …
8 вересня 2008 року
Я знаю про яку школу йдеться і про яку вчительку історії. В недавньому минуломуя сама була її ученицею. Історія була моїм улюбленим предметом до того моменту, допоки не появилась ця особа. Після цього мої і так ще незначні знання історії швидко зійшли до нуля, оскільки вчителька або хворіла, або викладала предмет зовсім не цікаво. До того ж, будь які власні думки і погляди на ту чи іншу історичну подію швидко відкидалися вчителем. Вона намагалася при всіх довести абсурдність висловленої учнем думки, при чому в досить різкій і абсолютно не педагогічній формі, з призирством до учня.
На сьогоднішній день я уже студентка, але мені здається, що нелюбов до історії перейде генетично навіть до моїх дітей. Мені, звичайно ж, шкода її як фізично хвору людину, але це не дає їй морального права позбавляти дітей знань з предмету історії.
Я колишня учениця, що абсолютно не знає історії, і бажання її вчити у мене напевне вже і не виникне…
Яка біда!: “незначні знання історії” і це при тому що “Історія була моїм улюбленим предметом”, уявляю що творилось з “неулюблених” предметів.
ВИСНОВОК:
Нєфіг власне неуцтво і лінь списувати на когось іншого.
“Я колишня учениця, що абсолютно не знає історії”
У авторки, здається, проблеми не тільки з історією. Судячи з того, як вона пише слово “прИзирство”, українська мова в школі теж не була улюбленим предметом. Певно, теж вчителька винна.
Цікаво, на якому факультеті вчиться студентка? Мабуть, на юридичному…
Шановні дописувачі №2 і №3! Треба коментувати статтю, а не відгуки читачів. Перша дописувачка прочитала статтю і написала власну думку. Зразу видно, вона в неї є. А вам.слабо? Бо ваші коментарі нагадують дзявкотіння блохастого Тузіка з підворітні…
Ігор М.
P.S. Дописувачка №1! Дайте відповідь вашим опонентам, а то такі ущербні люди підвищують свою самооцінку за рахунок приниження інших.
Шановний дописувач №4 – непотрібно тут вказувати що і де кому писати!
Власна думка це добре – але непогано щоб вона була ще й об”єктивною.
На рахунок “ущербні люди підвищують свою самооцінку за рахунок приниження інших” – цілком погоджуюсь з вами, – щось робіть з собою, може якось маскуйте свою “ущербність”, зверніться до лікаря в кінці кінців…
Я зараз заплачу… У тебе був улюблений предмет історія, і через вчительку ти нічого не вивчила. А через те що батьки не записали тебе на танці ти не вмієш танцювати. А ще через те що в мексиці спиляли кактус у тебе тотальна недооцінка своєї особистості, і написала ти все жирним шрифтом, а останнє речення ще й підкреслила. Забула тільки про ВЕЛИКІ БУКВИ, так буде ще значиміше!
Убий себе, очисти генетичний фонд, щоб гени нелюбові до історії не передавались далі.
«Ущербні» 😀
Вчителька з української мови хворіла?
Сідай, два.
Дирекція, «активні» батьки, і судячи з першого коментаря і деякі діти — одне бидло.
Батьки краще б зайнялись вихованням дітей, діти краще б вчились, а дирекція робила свою роботу а не шукала винних.
Дуже близька тема. Я теж в свій час 1рік тому стала жертвою свавілля новоі директорки школи, яка прийшла із сусіднього закладу з посади простого вчителя англійськоі мови і почала вимагати мого звільнення. Принижувала, шантажувала, говорила страшні, неприємні речі, намагалася здійснювати психологічний тиск і настоювала на звільненні за власним бажанням. Так продовжувалося майже цілий рік, потіи рабтово виявилося, що я не з”явилася без підставно на роботу протягом трьох робочих днів, під протоколами були підписи колег. Я прийняла рішення написати заяву за угодою сторін, оскільки сама не хотіла більше працювати в такому колективі. Освіта дуже на низькому духовному і моральному рівні, в освіті паную хабарництво і взаємовідмивання грошей один одним від маленького до великого.Я після 9ти років педагогічного стажу із 4ма сертифікатами про освіту і підвищення кваліфікаціі вимушена була піти із власноі школи, в якій я вчилася і виросла.м. Рівне ЗОШ №15. Психолог Інга Дрозд.
Приниження , хамство, само возвеличення, почуття самовпевненість.СЛОВА “МОЯ ШКОЛА” , ” Я ПРИЙМАЮ РІШЕННЯ”, ” Я ДАЮ ДОЗВІЛ НА ТВОЮ ВІДПУСТКУ” “Я…”, ” МОЄ…” і таке інше присутнє у багатьох школах України. Складається враження , що школою керують не адміністрація, не педагогічний колектив. а батьки, “багатенькі Буратіно”. а навіть їхні малолітні дітлахи. І чим більша сума “благодійного внеску”( який невідомо у якій прірві зникає з року в рік), тим нижча оцінка вчительської праці. особливо тих вчителів. які не вміють і не хочуть мовчати, не бояться в очі сказати правду. А правда, як відомо, очі коле. І це “свинство” триватиме доти, допоки державі Україна будуть потрібні неуки, дурні, хами, хапуги і просто духовно бідні ,і тому нещасні, нічого не варті в цьому Богом створеному чарівному світі. БОРІТЬСЯ І ПОБОРЕТЕ!!!
ОТ не треба наїжджати на батьків! Якраз позиція батьків у цій ситуації сама незахищена законом і доводиться покладатися на совість і бажання зберегти репутацію школи адміністрації навч закладу. Рівень теперішніх (з часів розвалу СРСР) вчителів низький і дедалі гіршає. Вони прикривають свою безвідповідальність низьким рівнем зарплат (це при цінах на репетитерство і інше здирництво в фонди класів!) У мене в шкільний час була подібна ситуація як у цій статті. Бажання цікавитися історією виникло лише у ВУЗі завдяки цікавому поданню матеріалу. Закон чітко не визначає норми викладання і тому доказати, що вчитель некваліфікований дуже важко. Зараз така ситуація у дитини в школі. На носі тести, вчитель працює без системно, до того ж постійно на лікарняному, доводиться наймати додатково репетиторів. Просто кипить усе від гніву, що батьки не можуть цьому запобігти! Я б ввела найвищу міру адміістративних санкцій таким вчителям з невідновлюваним правом викладання!
Я теж працюю на посаді директора школи, щоправда в іншій області, і хочу висловити свою думку стосовно ситуації, яка описана у статті.
На мою думку, у даній ситуації усі неправі, але найбільше заступник директора з навчально-виховної роботи та директор школи, в обов’язки яких входить забезпечення належної якості навчально-виховного процесу.
А діти і їх батьки… З однієї сторони відстоюють свої інтереси, а з іншої перегинають палицю.
Що стосується вчительки, то їй, мабуть, краще все ж таки змінити школу: і собі нерви збереже і конфлікт зникне… Хоча це дасть привід батькам думати, що їх методи виявилися ефективними, і може спричинити серію подібних конфліктів у майбутньому.
Мені здається, що однозначно правильного виходу із даної ситуації просто не існує… Потрібно врахувати ще цілий ряд інших факторів, які не розкриті в цій статті.
Юрій Б.
Мені здається ,що в даній ситуації винна адміністрація навчального закладу. Вчителька хворіла протягом 5 місяців, повинна була проводитись якісна заміна, а якщо цього не було, то учні звичайно не отримали повноцінних знань. Батькам потрібно було більше предявляти претензії до директора. А вам, шановна вчителька, 49 років потрібно подумати про власне здоровя. Стрес і додаткове навантаження – це не вихід.