На українців знову чекають вибори. У понеділок, 25 серпня, президент України Петро Порошенко розпустив Верховну Раду, дострокові парламентські вибори оголошені на 26 жовтня.

Якщо збережеться змішана система виборів, коли одну половину депутатів українського парламенту обирають за партійними списками, а іншу половину – у мажоритарних округах, то претендентів буде тут немало. Виборчі бюлетені знову нагадуватимуть шпалери, і виборцям нелегко буде зорієнтуватися у довжелезних списках кандидатів. І тому ми вирішили вже зараз рушити на поміч виборцю і бодай приблизно окреслити майбутнє коло тих, хто в Івано-Франківську може спробувати здобути депутатський мандат поза межами партійного списку.

Три богатирі

Насамперед, Івано-Франківськ чекає, що на вибори до Верховної Ради вдруге піде Віктор Анушкевичус. Навіть попри те, що кілька місяців тому мер обласного центру програв мажоритарну битву на довиборах у парламент Олександрові Шевченку, він став другим, а отже, шанс перемогти у нього є. Якщо ж Віктор Андрюсович не піде по мажоритарці (або якщо мажоритарки не буде), то можна очікувати, що він знайде собі місце у якомусь партійному списку.

Все частіше подейкують, що франківський міський голова веде переговори з Олегом Ляшком, аби піти до парламенту в списку Радикальної партії. І хоча сам Анушкевичус у розмові з журналістом «Галицького кореспондента» таку інформацію заперечив, мовляв, жодних переговорів ані з Ляшком, ані з іншими політиками про вибори до Верховної Ради він не веде, це нічого не міняє. Розмов на цю тему в місті не поменшало. Тим більше, що чинний мер не раз вже суперечив своїм словам. Те, що він сьогодні не зізнається, що веде переговори, може виявитися, наприклад, звичайною передвиборчою тактичною хитрістю, аби приспати пильність потенційних суперників.

Другим очевидним кандидатом є нинішній нардеп Олександр Шевченко. З другої спроби він таки зайшов у парламент, і схоже, що планує залишитися там і надалі. Принаймні до того часу, поки не стане міським головою Івано-Франківська. Як прихильників, так і скептиків щодо його присутності у Верховній Раді вистачає. Але це тільки збільшує його шанси пройти по мажоритарці від Івано-Франківська, якщо вона, звичайно, буде.

Не можна спихати з місцевої політичної арени і депутата міської ради, вічного опозиціонера до Анушкевичуса Юрія Солов’я. Після скандального виходу з «УДАРу» молодий політик зупинився на «Громадянській позиції». Попри те, що в партію Анатолія Гриценка він поки що не вступив, очевидно, що будувати свою подальшу політичну кар’єру Соловей планує в прив’язці саме до цієї структури.

Та, незважаючи на молодий вік Солов’я, навряд чи можна назвати його новим обличчям у політиці. Принаймні на місцевому рівні ім’я пана Юрія на слуху вже друге десятиліття. Починав він з чиновницького хліба – був начальником міського управління економічного та інтеграційного розвитку, відтак мав бізнес, потім йшов у мери, але потерпів фіаско, тож довелося тішитися малим – депутатством у міськраді.

Поки рейтинг на підйомі

Одним із ймовірних кандидатів-мажоритарників є і Володимир Чорноус, депутат міськради, який, як уже всі звикли, досить часто підставляє плече своєму кумові Юрію Солов’ю. З практики знаємо: якщо Соловей сам не йде на вибори, то він відправляє на них Чорноуса. І той змагається завзято. Особливо, якщо зважити, що грошей на його кампанію йде менше, ніж на кампанію Солов’я. Напевне, саме тому Чорноус обходить двори, зустрічається з мешканцями, слухає про наболіле, але не перемагає. А шкода, бо Чорноус є представником з народу: не має ані бізнесу, ані машини, ані статків. Політик їздить на велосипеді майже круглий рік, пишається цим і виборює в обласному центрі інфраструктуру для велосипедистів.

Не варто забувати і про те, що місцева організація порошенківської партії «Солідарність» теж може виставити свою кандидатуру. Поки рейтинг президента ще на підйомі, то, завдячуючи партійному бренду, мажоритарний кандидат від «Солідарності» має шанс на перемогу. Хто ним стане? Голова обласної організації Володимир Кушнір чи лідер міського осередку Олег Гончарук? (Зауважимо, що зборів міської організації ще не було, проте Гончарук наразі є найбільш реальним претендентом на посаду її голови). У будь-якому разі, вони обидва – нові обличчя. А оскільки, будучи депутатами у міській раді, ці члени «Солідарності» не були помічені в жодних політичних іграх та неконструктивних пропозиціях, то їхні шанси зростають.

А що «Батьківщина»? Ця політична сила теж би мала висувати свою кандидатуру. Такою може стати голова міської організації Руслан Терешко. Але тільки у тому разі, якщо його на вибори пустять. Але, як повідомляє нам джерело у «Батьківщині», це ще під питанням. «Дорогу Терешкові перебиває Соловей, – повідомило нам джерело. – Він був у Тимошенко, і кажуть, що вона погодила його кандидатуру. А завів його до Тимошенко Анатолій Гриценко».

Молодість і принциповість

А хто ж тоді нові обличчя? На чию присутність у бюлетені, а ще більше у парламенті очікує Івано-Франківськ, у випадку, якщо мажоритарка таки буде?

Максим Кицюк – протеже народного депутата Верховної Ради 4-го та 6-го скликань Романа Ткача – є одним із «свіжих» політиків, якому електорат ще не встиг ані щиро повірити, ані розчаруватися в ньому. Уродженець Криму запам’ятався Івано-Франківську тим, що саме він підняв студентство під час Євромайдану. Через кілька тижнів Кицюка жорстоко побили. Відзначимо, що листопадовий злочин і досі не розкрили. Хлопець кілька місяців пробув у столиці, після чого повернувся до Франківська з наміром тут залишитись. У нардепи на минулих виборах не пройшов, але чому б не спробувати вдруге?

Андрій Грималюк – молодий «свободівець», депутат міськради та боєць батальйону «Айдар», нині теж обговорюється як кандидатура до Верховної Ради на мажоритарному окрузі. І попри те, що як політик він не дуже запам’ятався – не надто пхається на телекамери чи до мікрофону у залі засідань, не любить піаритися – революціонер з нього яскравий. Нагадаємо, що ще будучи студентом, він брав участь у білоруських повстаннях проти «бацьки» Лукашенка і був там заарештований на 15 діб. Грималюк, до речі, одним із перших поїхав як на Євромайдан, так і в зону АТО, де перебуває й досі.

Проте, напевно, чи не найбільш бажаною для багатьох свідомих іванофранківців є кандидатура депутата обласної ради Петра Шкутяка. Молодий багатодітний батько прямує в політику з самої юності, якщо не з дитинства. Адже виріс він у відповідній для того сім’ї Зіновія Шкутяка, колишнього міського голови Івано-Франківська (1998–2006 рр.) та народного депутата Верховної Ради 5-го і 6-го скликань (2006-2012 рр). Поки скептики жартували, що на плечах батька хлопець далеко не заїде, Петро торував власну політичну стежку і мужнів для великої політики.

Варто зауважити, що почав він свій шлях ще з протестних акцій проти Кучми у далекому 2000-му. Далі була Помаранчева революція, потім – мовний Майдан, під час якого Петро Шкутяк голодував під Українським домом у Києві, згодом поїхав на Революцію гідності, а відтак пішов добровольцем у батальйон «Айдар» і в зоні АТО був поранений. Жодного разу молодий Шкутяк не стояв осторонь, коли треба було продемонструвати принципову позицію. Вже мало хто пам’ятає, як під час «репресивних» часів правління Партії регіонів Шкутяка судили за те, що він побив вікна в офісі «регіоналів» у відповідь на прийняття мовного закону.

Словом, кандидатура ця і відповідальна, і безкомпромісна. Але чи захоче Петро Шкутяк йти на вибори – спрогнозувати важко. Можна сказати лиш одне: переважна кількість небайдужих франківців хотіли б віднайти у списку кандидатів таке прізвище, навпроти якого було б не соромно проставити свій хрестик.