Усе це почалося травневого дощового ранку. Перевізники й до цього погрожували страйком. Мовляв, возити людей стало збитковою справою. Але більшість про це або не чули, або не повірили. Даремно. 

Того дня вранці мешканці Івано-Франківська з подивом і роздратуванням намагалися дістатися до своїх місць роботи, навчання. Переповнені тролейбуси та декілька комунальних автобусів, звісно, не змогли розвезти всіх. Таксі теж до всіх не встигало. В результаті – багато людей запізнилися або дісталися до своїх робочих місць дуже озлобленими. 

Далі цікавіше. Виявляється, маршрутники всі дружно нібито пішли на ремонт. Фактично, до відповідальності за такі дії їх притягнути неможливо. Отакої. Варто нагадати, що трапилася ця історія перед виборами до Верховної Ради. І мер В. Анушкевичус, який балотувався у депутати і був одним із лідерів кампанії, просто не міг залишити «страйк» поза увагою. Він заявив, що повністю на боці звичайних мешканців і що підвищувати тариф можна лише після громадських слухань.

Перевізники ж стояли на своєму. Не працювали й наступного дня. Щоправда, на третій день таки вийшли на маршрути. За декілька днів той же Анушкевичус, без перебільшення, з гордістю презентував два нових автобуси. Їх, за його словами, мали вже незабаром передати КП «Електроавтотранс». От вам ще один позитивний хід перед виборами. Але от біда – у Верховну Раду мер так і не потрапив. А через місяць виявилось: заява про новенькі автобуси – ніщо інше, як популізм. Згодом міський голова зізнався: автобусів не закупили. Наразі вони на стоянці дилера, адже кошти на їх придбання в бюджеті не передбачалися. 

Потім вже й тарифи підвищили. Встановили, як на мене, сміхотворну ціну – 2,75 грн. Незручно і водіям, і пасажирам – всі це відчули. Але, знову ж таки, зберегли необмежені перевезення пенсіонерів, та й сама ціна проїзду не 3 грн, як всі очікували. Хто в виграші від цього? Знову пан Анушкевичус. Адже виглядає, ніби він щось позитивне робить.

Міськвиконком ціну підняв і зобов’язав перевізників з 1 вересня возити людей по-новому. А саме: видавати квитки, встановити GPS-навігатори, компостери. Звучало класно. Та вже 31 липня на громадських слуханнях щодо затвердження правил пасажирських перевезень голова міської Асоціації приватних перевізників Василь Бамбуза натякнув, що навігатори вони не хочуть ставити, бо це дорого. Наприкінці серпня всі зрозуміли, що й компостерів також не буде. У профільному департаменті пояснили це тим, що квитки, окрім як водіями, ніде реалізовуватись не будуть. Отже, маємо дві поступки з боку міськвиконкому щодо якості перевезень. Бо на найближчому засіданні МВК, скоріше за все, відтермінують встановлення GPS-стеження за кожним автобусом. А вони і далі завчасно з’їжджатимуть з маршрутів, позбавляючи людей можливості доїхати додому після 21-ї години.

З квитками – теж невдача. Наразі вони є далеко не в кожному автобусі, до того ж – непронумеровані. Сенсу в таких квитках немає. Прибутки й далі невідомі. Щоправда, в профільному департаменті обіцяють скоро все ж знайти друкарню, яка б нумерувала квитки. По-суті, 1 вересня очікували хоч якогось покращення якості приватного громадського транспорту. Та цього не сталося.

Насамкінець про пасажирів. Вони й далі залишаються заручниками приватників і бездіяльності влади. Оскільки альтернативи маршруткам практично немає, ми змушені і далі їздити в брудних автобусах. Водії курять в салоні, грублять.

Порад у цій ситуації маю небагато. Перша – не лінуватися і фіксувати основні порушення (куріння, відсутність інформації про перевізника). Далі оформлюєте письмову скаргу в департаменті ЖКГ. Друга і найголовніша – не бути байдужими і наступного разу особисто прийти на новий конкурс перевізників. З таких, здавалось би, дрібниць ми збудуємо оновлену державу. Я щиро в це вірю.