Події, які відбуваються сьогодні в Україні, нікого не залишили байдужим. Але виявилось, що тут я помилився. Людей, яким байдуже до війни, виявилось чимало. І я зараз говорю не про тих, які жодної гривні не перерахували для армії. Не про тих, що лише сидять на дивані та, зітхаючи, дивляться новини. І не про тих, які в інтернеті сіють паніку на кшталт «нас зливають». Ні. У нас є унікуми, цинічність яких відверто шокує.

Для початку, про те, що наштовхнуло на ці роздуми. 17 червня, чорний день для української авіації. Нагадаю, саме тоді терористи збили наш військово-транспортний літак біля Луганська. 49 бійців загинули. Оголошена жалоба. Але була субота. Настав вечір, і за вікном в Івано-Франківську стало чутно їх. Якісь мешканці (назвемо їх так) спокійно пускали феєрверки. Двічі за годину. Тоді я вперше написав у Фейсбуці про цих рагулів. Більшість людей мене підтримала, та знайшлися ті, хто виправдовував це. Мовляв, що тепер, не святкувати нічого? Життя на цьому не закінчується… В такому дусі були коментарі. Усе правильно, треба жити далі. Зрозуміло, що те святкування було давно заплановане. Але ж погодьтесь: в день жалоби феєрверки можна було б відмінити. Це ж необов’язковий атрибут свята! Добре, поговорили і забули.

Вдруге це повторилося в день чергового похорону в Івано-Франківську. Був уже липень, теж субота. Все місто бачило, як несли труну, чули сирени… Ввечері знову феєрверк. Навіть страшно уявити, що в той момент відчували родичі загиблого…

13 вересня, минуло трохи більше тижня після іловайської трагедії. Суботній вечір, Франківськ знову салютує. Цього разу я відчував просто лють. Розумні люди кажуть, що основу перемоги становить не армія, а тил. Саме тил підтримує військо. А в момент феєрверка десь на Сході наш солдат сидить в окопі та чує схожі звуки. Тільки це звуки «Градів» і «Смерчів».

До слова, в Тернополі і Дніпропетровську місцева влада вже прийняла спеціальне положення, яке заборонило салюти. Бо громадяни скаржилися, що сприймають нічні «постріли в небо» за вибухи. В Тернополі рестораторів, які порушили заборону, навіть позбавили права на нічну торгівлю. Франківський міськвиконком теж нещодавно прийняв схоже положення. Але його ще на сайті МВК не опублікували, відповідно, не всі знають про нього. А про його дотримання годі й говорити.

Власне, до чого я веду. Невже так важко потерпіти з цими святкуваннями? Хоча б не так пишно це робити. Я не закликаю жити, ніби в монастирі. Просто чітко розуміти: це війна, тож настрій та дії мають бути відповідними. Навколо є купа проблем, які не вирішаться без нашої підтримки та контролю. А тоді й перемога не забариться.

студент, активіст