«Особи, які сьогодні прагнуть посісти крісло голови обласної державної адміністрації, незалежно від їх партійної приналежності чи політичних орієнтацій, мали б відверто заявити про це громадськості, а не вести кулуарні ігри, вишиковуючись у чергу до Адміністрації Президента. Про це 19 червня заявив голова Івано-Франківської обласної організації ВО «Свобода», керівник обласного Штабу національного спротиву під час Революції Гідності Василь Попович, коментуючи чутки навколо можливого імені нового голови ОДА.
«Ми боролися на Майдані проти кулуарних речей. Ми були проти, щоби поза нашими спинами вирішувалася доля людей. І сьогодні ми, знову ж таки, наступаємо на старі граблі. Я вважаю, що кожен із тих кандидатів, який хоче посісти крісло голови ОДА, мав би відкрито про це заявити громадськості. Але чомусь ми цього не чуємо, а спостерігаємо натомість за похідними групами до Адміністрації Президента, які з різних боків кулуарно лобіюють «свого» кандидата. Це – негативна річ, якої слід позбуватися», – наголосив Василь Попович».
У рік 7 522 [2014]. Срамота вельми велика чинилася того року у волості галицькій. Сходилися на ігрища свої [кулуарні] купці продажні, бояри поважні, лицарі відважні та інші луччі люди, приналежність партійну на показ усім виставляючи та на орієнтацію політичну ніяк не зважаючи, і патріотизмом своїм [горіхово-шоколадним] потайки за спинами мірялися. Кучкувалися вони у групи похідні та шеренги поклонні аж до самого города стольного та з різних боків кандидатів своїх у всі діри [лобіювали кулуарно] та безсоромно, на старі граблі наступаючи і на вила [нові] присідаючи. І стогін був по всій землі галицькій та скрегіт зубовний.
Стояла ж тоді черга вельми велика у стольному городі до палат княжих Петра Першотурного, аки за тортами київськими у часи [ дорошенівські ] перед святами великими. Підкочувалися до великого князя із гір буковельських [ нафтохіміки прикарпатські ] , ратуючи за миловара Андрійка коломойського з екологічно чистою совістю. А другі ж були за Петрика гуцульського на прозвисько Підприємець [ виборчий ] , а треті – за Толика вінницького на прозвисько Земляк комсомольський. І не знав Петро Першотурний, кому із кандидатів сих достойних цукерку сладку [ тузік ] дати, чиє ім ’ я вписати в фантику на волость галицьку, і гризла його та думка, аки карієс зуб молочний.
І дивився крізь граблі, вила та інші мотики, спостерігаючи срамоту мужів тих безславних, воєвода [свободний] Васильоша Попович, і від побаченого за спинами й [нижче] недобре йому вельми робилося. І не міг же він ні в похід піти, ні в шеренгу стати, бо не навчений був такого ні серед [ пори ] чорно-жовтої, ні в полках помаранчевих, ні в молодіжках кунівських, ні в штабі спротивному, та ще й партійна належність так [ розпухла ] йому, що не тільки престол галицький посісти, але й ходити уже заважала.
Із розпуки великої побрів воєвода [свободний] Васильоша Попович на роботу свою, схрони дідівські розкопуючи та машингвери старі з-під землі добуваючи, бо, як навчав своїх отроків князь Олег Тягнисоломон, не з граблями єдиними наступати будете.
НОРВАКС