«Голова Івано-Франківської обласної ради Василь Скрипничук подав документи до Тисменицького районного військового комісаріату для проходження служби в лавах Збройних сил України.

Про це Скрипничук повідомив на прес-конференції. Пропозицію наслідувати свій вчинок Василь Скрипничук запропонує усім депутатам Івано-Франківської обласної ради на наступному сесійному засіданні. На його думку, першим питанням порядку денного повинне бути питання про особисту участь депутатів обласної ради у бойових діях.

“Є окремі фракції, не тільки в нашій раді, але й в інших, які люблять піар на крові та на війнах”, – констатує голова облради». 

(<http://kurs.if.ua/> , 29 липня 2014 року)

У рік 7 522 [2014]. Збирався того року головний писар галицький Василько Михалкович [Другий] на прозвисько Лев’яча Печінка на війну велику на Дикому Сході. Купив же він собі в [актора битківського] військового кашкета, щоб до його бронекостюма, бронекраватки та милиць добре пасував, позичив [у кухаря львівського] візочок зручний, склавши до нього документи усі свої з багатотомними анамнезами та діагнозами Феофанійськими, та, почепивши [з правильного тягнибоку] рекрутський букетик на груди, грізно прорік: «На Донбас!» та «Бо хто, як не ми [із Петром]», – за звичкою добавив. 

І вийшов отак, аки камінь [із нирки], Василько Михалкович із города галицького та рушив до города Тисьмениці, до воєнкомату районного. І милувались походом його [безпiарним] та безподобним всі бояри [свободні], слуги народні та інші луччі люди і чепчики вгору підкидували, а [Пупс авторитетний] аж пообіцяв, що дасть йому парабелум. 

Довго ж міркували у воєнкоматі районному, до яких [військ] записати головного писаря галицького: чи до [найголовнішого] штабу старшим генералом чи обер-маршалом до писарсько-чорнильної дивізії. А Василько Михалкович тим часом побратимів своїх із ради галицької [чмирив] за те, що ніхто, крім Петра, приклад його геройський не наслідує, документів у воєнкомат не заносить і букетики рекрутські на груди з правильного [тягнибоку] не чіпляє.

І говорив їм головний писар галицький: «Допоки [фронтзмінівці] на фронті не воюють, [ударівці] ударів не наносять і [рухівці народні] в бою не рухаються, то буде [батьківщина] [наша українська] в небезпеці і не бачити ні [волі], ні [свободи] [народникам] усіх мастей політичних. Як же ми, хто б який ревматизм не мав, без статусу [учасника бойових дій] у очі героям, що з війни повернуться, дивитися будемо? Хто без участі особистої в діях осих на кріслах депутатських всидить?»

 І по словах отих зворохобились вельми депутати галицькі, документами потрібними зашелестіли, мундирами офіцерськими зашаруділи і [в чергу] до воєнкоматів своїх вишикувались. А воєнком тисменицький, побачивши, що накоїв головний писар галицький, мусів виписати Василькові Михалковичу [подвійну] порцію брому. 

НОРВАКС