Днями

ПЕС

Вигулював я собаку. Проходимо повз пару з коляскою, і тут пес вирішив гавкнути. Може, злякався великої коляски. Жінка відразу почала репетувати: «Придурку! Заткни свого пса, у мене дитина спить!» Чоловік штовхає її в бік: «Не кричи, ти кричиш голосніше, ніж пес! Він же дитину не розбудив! Вона спить». Жінка заглядає в коляску і кричить: «Ідіоте! Ти дитину вдома забув!» І швидко біжить до будинку. Ми стояли завмерши і дивилися, як вона забігає в під’їзд. Стояли я, мій пес і мужик… зі сплячою дитиною на руках.

 

Якось

НОВАЧОК

П’ятниця, вечір, довжелезний потік машин у напрямку з міста, затори, спека і бензиновий сморід. На одному з світлофорів у середньому ряді стоїть досить нова “п’ятірка” – «Жигулі», в машині сидить молода миловидна дівчина, все заднє скло цього автомобіля являє собою експозицію народної творчості на тему “Новачок за кермом”: там були і чайник, і туфелька, і “У”, і ще якісь значки. За “п’ятіркою” у тому ж ряді стоїть ВМW, досить пошарпаний на вигляд, за кермом такий собі “бувалий” водій: шкіряні рукавички без пальців на руках, окуляри на мотузочці і т.п. На світлофорі загорілося зелене, дівчина намагається рушити, але машина глохне. Вона ще раз пробує поїхати – ну ніяк не вдається. ВМW, природно, починає блимати всією оптикою, гудіти усіма сигналами. Дівчина спокійно включає “аварійку”, виходить з машини, відкриває задні двері свого автомобіля, згрібає всі значки з заднього скла, бере їх, підходить з ними до ревучого і мигаючого ​​ВМW і акуратно, але швидко розкладає ці значки на його лобовому склі, кажучи: «Це щоб було краще видно, якщо так було не помітно». Все, повний атас, водій в ВМW просто застиг, як статуя… Рух відновився хвилин через двадцять, коли у всіх припинились напади істеричного сміху. Залишився лише ВМW з непорушним водієм і зі значками на лобовому склі (дівчина давно поїхала).

 

Колись

РИБА

Незабутній совок… Водій, який працював на якійсь харчовій базі, розвозив їжу в магазини. Крали в такому місці всі, але деякі особливо, тим більше коли йшлося про делікатеси – ікру, червону рибу і т.д. Так от, червону рибу видавали на базі в дерев’яних бочках літрів по 200. Перевірка маси йшла за брутто, тобто зважували всю бочку, не відкриваючи. На прийомному пункті те ж саме. Зрозуміло, на шляху від бази до прийомного пункту кожен хитрий водій відкривав бочку, виймав пару рибин і доливав недостачу водою. Але тут приходить новий приймальник… Він швидко все просікає і знаходить вихід, як шоферів приструнити. У кришці бочки є дірка, забита корком. Відкрив корок, сунув палець – якщо щільно лежить, значить все добре. Якщо палець йде легко, значить вкрали – в такому разі бочку відкриваємо і ще раз перевіряємо. Здавалося б, ситуація безвихідна, не вкрадеш ніяк. Але ні, ми, українці, не ликом шиті. Буквально за пару годин народився новий план: відкриваємо кришку, виймаємо рибу, доливаємо водою, перевертаємо кришку, беремо молоток, цвяхи, якомога більшу рибину і … прибиваємо цю рибину цвяхами зі зворотного боку кришки, якраз навпроти отвору. Пробуй, дядьку! Відчуваєш, як щільно лежить?..

 

І взагалі…

– Учителю, поясни мені, що таке дзен.

– Чорні хмари закрили місяць. Зрозумів?

– Ні.

– Іди помандруй вісім років.

Учень пішов, прийшов через вісім років.

– Учителю, поясни мені, що таке дзен.

– Чорні хмари закрили місяць. Зрозумів?

– Ну, так.

– Що ти зрозумів?

– Ну, хмари – це зло. Місяць – це…

– Нічого ти не зрозумів. Іди ще помандруй вісім років.

Учень пішов, прийшов ще через вісім років.

– Учителю, поясни мені, що таке дзен.

– Чорні хмари закрили місяць. Зрозумів?

– Зрозумів.

– Що ти зрозумів?

– Чорні хмари закрили місяць.

– Так. Молодець.