«Громадська організація “Жіноча громада” підготувала звернення до молодих матерів з проханням народити позапланово по сину “на місце загиблих вояків”. Про це голова організації Галина Боднар повідомила на зустрічі голови Івано-Франківської облдержадміністрації Олега Гончарука з представниками громадських організацій та політичних партій області.

“Ми підготували звернення до молодих матерів з тією метою, щоб вони на місце тих загиблих вояків кожна позапланово народили по сину. Бо ви знаєте, що кожен собі планує сім’ю”, – заявила Галина Боднар.

Оскільки “Жіноча громада” переконана, що матері дослухаються до звернення і в області збільшиться народжуваність, представники організації звернулися до голови ОДА з проханням зменшити побори у пологових будинках. Олег Гончарук пообіцяв дослухатися до звернення громадської організації лише в частині пологових будинків».

(http://kurs.if.ua, 26 вересня 2014 року)

У рік 7 522 [2014]. Сиділи того року під вікном хоромів білих у городі галицькому дівиці [премудрі], і одні з них були вельми прекрасні, а іншим теж прекрасності не бракувало. І поки черга до чарівного апарату розмножувального [ксерокса] повільно рухалася, то з альбомів своїх дамських звернення чудесні вичитували і [міркували собі] вслух так, що до базару й далі їх було чутно.

“Якби я була [цариця], – говорила дівиця Галюся Премудра, – то напекла би колобків рум’янобоких з начинкою шоколадною, і розбіглися б вони від мене [на всі чотири сторони] та всю землю галицьку нагодували б”. І стрепенувся від похвалянь таких князь галицький новопоставлений Олежик Романович на прозвисько Круасанчик, почувши про [конкуренцію нехилу], та аж з вікна висунувся і [дослухатися] почав.

“А ще якби я була [цариця], – говорила та ж дівиця, – то з курочкою Рябою добазарилася би про яйця золоті та іншу біжутерію, косметику та парфумерію, щоб вона [несла їх] безперестанку, аки пургу бабську. А всім дівицям галицьким наказала би обогатиритися котигорошками [позаплановими], бо відколи виїхали вірастюки, а клички приїжджати перестали, перевелися мужики та лицарі в землі галицькій і нових [наробити] треба”.

Щоб уже більше не згадували дівиці красні про [колобки] печені, яйця кручені, булки перчені, кубики тверді та інші причандали богатирські, а ділом звичним зайнялися, послав їх князь [до баб-повитух] куди подалі. Та ні з чим повернулися дівиці [з будинку пологового], бо побори були там вельми великі, а пенсії [у них] вельми маленькі. Пішли ж вони знов до хоромів білих та стали князеві Олежику Романовичу на прозвисько Великий Теніс дорікати: “Або побори зменшуй, або роби [вже хоч щось]”.

Коли принесли князеві [кошторис] поборів перинатальних, то викреслив він один нуль [в графі баб-повитух], але мусив одразу собі його дописати, аки відшкодування моральне [за нерви]. І стали побори ще більші, баби повитухи ще зліші, пенсії ще менші, і знов [не родились] в землі галицькій богатирі. Тож [мусив князь], аки серед мужиків заведено, послухатися жінку та навпаки зробити, бо ж не святі горшки ліплять, пиріжки печуть та яйця носять. «Може, не будуть такі, аки кличко-красномовець чи бельмондо-чужоземець, але вже [як получаться, так получаться]», – подумав Олежик Романович та й розперезався…

НОРВАКС