Днями

АНОНС

Їде мій друг з Києва додому. Поруч з ним сидить класичний літній єврей: шнобель більший за стоп-кран, брови, яким позаздрив би Брежнєв, лисенький, з пузом, волохаті ручки. Нібито міцно спить, хропить. На одній із станцій у вагон заходить продавець, витягає з сумки книгу і починає репетувати: “Унікальна біографія Миколи Другого! З цієї праці, складеної з прямих свідчень безпосередніх учасників подій, ви дізнаєтеся про всі таємниці царського двору! Про те, як Микола спершу не хотів сходити на престол, а потім став головним сторожем самодержавства! Як допустив створення робочих профспілок, а потім переслідував усіх головних представників робітничого руху! Як…” Хвилин на п’ять, загалом, найдокладніший анонс. Потім, нарешті, пішов по вагону. І тільки порівнявся з євреєм, як раптом той, не відкриваючи очей, схопив продавця за руку і зі щирим обуренням професійного торгаша запитав: “Ну, а навіщо мені це купувати, коли ти вже все розповів?!”

Якось

ЛІКАР

Герой цієї історії, Борис, живе нині в Ізраїлі. А в молодості він жив ​​у Баку і працював там в пологовому будинку. Електриком. В одній будівлі з пологовим будинком була розміщена жіноча консультація. Там Борі виділили маленьку кімнатку, в якій він міг сидіти в очікуванні викликів і заповнювати потрібні папери. Кімната ця знаходилася посередині між кабінетами, в яких вели прийом два заслужені лікарі-гінекологи. На дверях кабінетів висіли розкішні чорні таблички з золотими написами – перерахуванням всіх чинів і звань цих лікарів. Боря подивився і на свої двері теж прибив табличку – дуже скромну, без всяких регалій, тільки прізвище та ініціали. І тільки він закріпив табличку і зайнявся паперами, як до кімнати увійшла якась жінка. Перш ніж Борис встиг щось сказати, вона обрушила на нього цілий потік скарг і розповідей про свої інтимні проблеми. Борис, треба зауважити, був великим любителем жінок і в їх проблемах розбирався чи не краще, ніж в електриці. Він не розгубився, посадив незнайомку на диван, докладно розпитав і навіть трохи помацав. Шкода, оглядового крісла у нього не було. На прощання дав якусь пораду, жінка пішла задоволена. Майже відразу за нею увійшла друга жінка, потім ще одна. До обіду Борис встиг прийняти п’ять відвідувачок, потім йому зателефонували і викликали лагодити проводку. На зворотному шляху його спіймали на сходах обидва заслужені гінекологи і в категоричній формі, погрожуючи фізичною розправою, вимагали негайно зняти табличку. Борис піднявся до себе і побачив, що стільці для відвідувачів перед обома кабінетами лікарів порожні, зате перед його дверима вишикувалася довга черга. Свідомі бакинки масово ігнорували доктора медичних наук, професора Магомедова і члена-кореспондента Академії медичних наук Азербайджанської РСР Алімханова і всі як одна хотіли лікуватися у скромного лікаря Б. Я. Ліфшиця.

 

Колись

 

Під час Другої світової війни на кордоні між Німеччиною і Швейцарією був міст. Кордон охороняв німецький вартовий. Він стріляв у кожного, хто намагався перейти з Німеччини до Швейцарії, і відправляв назад тих, у кого не було дозволу на в’їзд до Німеччини. При цьому вартовий перебував на німецькому боці моста. Велику частину часу він сидів у будці і через кожні три хвилини виходив з неї, щоб оглянути міст. Один німецький єврей намагався потрапити до Швейцарії, щоб уникнути печі концтабору. Зрозуміло, пропуску у нього не було. Але він знав, що є можливість проникнути на цей прикордонний міст у той момент, коли вартовий знаходиться в будці. Але для того, щоб пройти весь міст, йому знадобилося б 5-6 хвилин. При цьому на мості не було такого місця, де можна було б сховатися, і вартовий неодмінно застрелив би його, якби побачив. Питання: як же хитрому єврею вдалося перейти через міст? Він дочекався того моменту, коли вартовий пішов у свою будку. Потім проник на міст і швидким кроком направився в бік Швейцарії. Він йшов близько двох з половиною хвилин, потім повернувся і пішов назад, до Німеччини. Вартовий в цей момент вийшов з будки і побачив його. Він підійшов до нього і зажадав показати дозвіл на в’їзд до Німеччини. Переконався, що у єврея немає такого дозволу, і тому направив його назад до Швейцарії.