– Це другий концерт «Грамоти» у Франківську. З якими думками їхалось?
Ми дуже вдячні іванофранківцям та власникам клубу «Химера» за надану можливість побувати у вас вдруге. Це напрочуд відповідально. Концерту передувала підготовка, ми навіть спеціально змінили репетиційне приміщення і підготували кілька нових пісень, які були презентовані у вашому місті вперше. Поїздки до Станіслава у нас дуже особливі: дебютували з Володею Войчишиним з гурту «Очеретяний Кіт», він грав на гупалі. Діло було у вересні, мандрували бусом, де завгодно зупинялися, купались у Дністрі. Цього разу ми їхали електричкою до Хмельницького (мабуть, вперше за останні три роки, сидячи, з купою інструментів), а з Хмельницького до Івано-Франківська рейсовим автобусом, який їхав дуже повільно і скрупульозно збирав людей по всіх закапелках трьох областей. В тому автобусі сталася висока емоція єднання душ, відбулися якісь алхімічні процеси. Сам концерт завдяки просто неймовірним людям, які на нього прийшли, для нас був мегапотужним в усіх можливих сенсах, і «Пропала Грамота» безмежно вдячна усім, хто зміг його підтримати своєю роботою, як в ролі організаторів, так і в ролі слухачів, бо це теж велика робота. Раніше відвідування концертів було формою дозвілля, різновидом активного відпочинку, а тепер ще недавно спрагла до будь-якої інформації пострадянська людина швидше хоче від неї закритися. Атака телевізора, безлічі інших медіа Інтернету, рекламних носіїв примушують вибудовувати оборону та забивати вікна і двері своєї свідомості, не пускаючи в себе нічого зайвого. Отже, ті люди, які прийшли на концерт, якось з нами резонують, наша музика їм не чужа, ми рідні.

– Ви все більше віддаляєтесь від етно. Чому і куди?
Так якось трапляється само собою, пісні з’являються, і ми їх просто доводимо до пуття.
Тобто ми граємо те, що до душі лягає, і не боїмось вилізти за встановлені кимось чи нами самими рамки. Це просто повна свобода творчості, яка обмежується лише набором інструментів та нашою власною майстерністю. Зараз ми на шляху в краї ідеальних текстів та мелодій. В процесі роботи на репетиційній базі часом виринає якась психоделія 70-х, веселий відчай 90-х, а іноді поруч проходять тіні старезних негрів періоду міссісіпіського блюзу. Все, на чому ми росли, те, що слухаємо зараз, звісно, впливає на музику, яку ми робимо, і на те, як ми звучимо.
Зараз у нас, радше, сіянка та оранка… Готуємо матеріал третього альбому та всіваємо Європу інформацією про себе з надією відвідати тамтешні клуби та фестивалі. Що з того буде, Бог відає. А з підготованого маємо наш другий альбом «Гонор», який Україна побачить вже зовсім скоро. Бонусом туди увійдуть три гарних ремікси та маленька книжечка з текстами першого і другого альбомів та ілюстраціями талановитого кам’янецького художника. Альбом «Гонор» все більше віддаляє  нас від етно, там більш різнобарвний музичний матеріал. До прикладу, трек «Кирпата весна», який увійшов у збірку  фестивалю «Уніж» і викладений на найбільшій радіостанції світу last.fm, має форму боса-нови. Там є ска, диско, хард-рокові елементи. Ми себе стилістично не обмежували, але загалом це, звісно, подільський фундаментал.

– Спостеріг у вас досить позитивні стосунки в групі. Як це вдається?
З басистом і гітаристом ми разом уже знаємось з 1995-1996 років, а музичні вправи практикуємо з 1998-го. За цей час ми дуже сильно зріднилися. Позаду були і важкі, і надзвичайно світлі моменти: безліч походів, археологічних експедицій, різного роду емоцій, випробувань – все це нас загартувало, зміцнило і перетворило на добру родину. Себто це не штучно створений проект, а дійсно творча лабораторія, де кожен втілює свою маленьку казку, свою дитячу фантазію. Наша співпраця з геніальним музикантом Костянтином Бушинським (барабани) принесла у «Грамоті» той стан, який ми маємо зараз. Тобто до Буша наша музика була доступна колу вибраних, а спільна робота з ним зробила її більш масовою у найкращому розумінні цього слова. Себто наш подільський фундаментал в першу чергу базується на людях – гарних славних, талановитих земляках, і ми щасливі, що Господь дозволяє нам бути разом і тішити звуками інших. Ми покидаємо вас з піснею в серці та з вірою у майбутнє! У кожного з нас наближаються цікаві зміни в житті, спробуємо зустріти їх у всеготовності, чого і вам бажаємо. 

Розмовляв Олег ГНАТІВ