Для майже двох сотень підприємств харчової промисловості Прикарпаття відкривається можливість виходу на ринки Євросоюзу. Але щоб продавати там свою продукцію, їм потрібно впровадити європейські системи контролю якості.

З 1 листопада вступила в дію значна частина Угоди про асоціацію України з ЄС. Як стверджують у регіональному прес-центрі ініціативи “Реанімаційний пакет реформ”, це забезпечить міцне підґрунтя для реалізації основної частини угоди – торгівельної, що створить нові можливості для українських виробників.

 

Тренди і бренди

Найперше, йдеться про виробників харчової продукції, адже в Україні є значна ресурсна база для сільськогосподарського прориву. На сьогодні, за даними Інституту проблем національної безпеки при РНБО, понад 70% території України, або 43 млн. га, складають сільськогосподарські землі. Розораність сільськогосподарських угідь в Україні ­– близько 54% території, або 32,5 млн. га – є найвищою в світі. А на Івано-Франківщині, за даними Держслужби статистики України, взагалі розорано 61% угідь, які займають 46,3% території, або 600 тис. га.

Також однією з найвищих у світі є природна родючість українських ґрунтів. Все це є базовими передумовами для розвитку такої галузі сільського господарства, як екопродукція, що користується великим попитом на європейському ринку. “Екопродукція – не лише модний тренд, але й масштабна інвестиція у здоров’я нації”, – переконані експерти “Реанімаційного пакету реформ”.

За підрахунками спеціалістів ННЦ “Інститут аграрної економіки”, нині в Україні під органічними культурами зайнято 270 тис. га, проте обсяги споживання екологічно чистої продукції надзвичайно низькі й становлять лише 5,1 млн. євро (0,11 євро на одну особу). Для порівняння, у Фінляндії споживання екопродукції на одну особу становить 15 євро. Попит на екопродукцію на ринку ЄС вкупі з родючими чорноземами, що займають 44% території України, може увімкнути зелене світло вітчизняним сільгоспвиробникам на шляху до ринку ЄС.

У країнах Євросоюзу також особливо цінується виняткова продукція, назва якої визначає регіон її походження. Наприклад, італійський сир «Пармезан», виготовлений в регіоні Парма, та іспанське вино «Херес», вирощене в однойменному регіоні, не мають аналогів саме через унікальне походження. Європейці переконані, що саме така географічна прив’язка додатково захищає продукцію від підробок.

Приведення українського законодавства в харчовій галузі до вимог ЄС дасть змогу, наприклад, мінеральній воді “Моршинська”, ніжинським огіркам, херсонським помідорам чи мелітопольським черешням стати відомими європейськими брендами.

Hа Івано-Франківщині теж можна пошукати продукт, що міг би прославити її на всю Європу. Але для того, щоб бути конкурентними на ринку ЄС, місцеві підприємства харчової промисловості повинні додатково попіклуватись про якість своєї продукції.

 

Якість та безпечність

Річ у тому, що сьогодні в Україні жоден із чотирьох контролюючих органів, що займаються питанням безпечності харчових продуктів, не гарантує її на 100%. “Український виробник має дві точки контролю: перевірка сировини та власне готової продукції перед відправкою на продаж. А під час виробництва контролю немає”, – каже експерт “Реанімаційного пакету реформ” Любов Акуленко.

У Євросоюзі ж діє система HACCP (Hazard Analysis and Critical Control Points – аналіз ризиків і критичні точки контролю), яка дозволяє запобігати появі небезпечних чинників у харчових продуктах. Ця система захистить від неякісної продукції не тільки споживачів. “Використання системи убезпечить і власників підприємств від низки ризиків. Наприклад, виробник поніс витрати на виробництво продукту: закупівля сировини, зарплата працівників, опалення, електроенергія тощо, а в процесі виробництва через хворого працівника у продукт потрапила кишкова паличка. В результаті – кошти витрачені, а продукцію треба утилізувати”, – аргументують в «Реанімаційному пакеті реформ» важливість впровадження європейської системи.

Вартість впровадження системи HACCР в Україні – 70-100 тис. гривень. Однак необхідності проводити модернізацію негайно немає. Звичайно, якщо компанія не планує найближчим часом виходити на європейський ринок. Перехідний період для гармонізації стандартів для підприємств малого і середнього бізнесу становить 5 років. “Ніхто не змушуватиме підприємства переобладнуватись під європейські стандарти. Виробники самі повинні будуть визначитися, як їм надалі розвивати свій бізнес і чи вкладати кошти у модернізацію зараз, пізніше, чи взагалі не вкладати їх”, – каже Любов Акуленко.

Після запровадження стандартів НАССР українці можуть не хвилюватись стосовно якості продукції на торгівельних полицях, а вітчизняні підприємства – сміливо готувати плани збуту свого товару на ринок ЄС, що майже у сто разів більший за ринок України. Експерти переконані, що адаптація українського законодавства до європейських стандартів відкриє додаткові можливості для вітчизняних експортерів та створить сприятливі умови для просування українських товарів на ринок ЄС.

До того ж, модернізація виробництва сприятиме залученню іноземних інвестицій, поліпшенню економічних показників та зростанню ВВП. Такий прогрес, у свою чергу, створить в Україні умови для наближення до європейських стандартів життя (в медицині, соціальній сфері, рівні заробітної плати) – подібно до того, як до цих стандартів наближалися східноєвропейські країни протягом останніх двох десятиліть.

 

ДОВІДКА:

Угода про асоціацію з ЄС – це документ, який встановлює норми співпраці між країнами ЄС й іншими країнами у таких сферах, як економічна, політична, соціальна, культурна тощо.

Наразі 19 країн світу співпрацюють з ЄС в рамках угод про асоціацію. Єдиного стандартного тексту Угоди про асоціацію з ЄС не існує. Для кожної країни розробляють індивідуальні умови, залежно від глибини співпраці, перспектив членства в ЄС і т.д.

Робота над Угодою про асоціацію України з ЄС тривала 5 років. Політичну частину угоди було підписано 21 березня, а економічну – 27 червня 2014 року.