Американський комедійно-драматичний фільм, знятий 2012 року.

Режисер та автор сценарію: Вес Андерсон.

У головних ролях: Джаред Гілман, Кара Хейворд, Брюс Вілліс, Білл Мюррей.

«Королівство повного місяця» – робота нестандартного режисера Уеса Андерсона. Фільм немов не від світу цього. Спершу дивуєшся, потім звикаєш, ну, і потім вже отримуєш задоволення. Андерсон перекладає дитячий сюжет у формат кіно, вносячи в нього правки: режисер немов пише твір. Дитячий сюжет переписує мовою дорослої людини. Зберігаючи фабулу, автор акцентує на тих речах, які цікаві дорослим, помічає деталі, які помітять тільки дорослі, приділяє увагу тим речам, які зачеплять дорослих. У результаті спочатку дитячий сюжет перетворюється на вельми загадкового звіра. Легкість викладу втрачається, і «Королівство повного місяця» стає досить сумним видовищем, навіть незважаючи на повний хеппі-енд. Фільм дуже меланхолійний, наповнений невиразною тривогою, у ньому постійно бринить мінорна нота і відчувається зачаєна напруженість. Атмосферою він схожий з багатьма розповідями Рея Бредбері: домінують туга за дитинством, ностальгія за минулим і погляд на реальність, немов через викривлене скло. Для любителів прихованих смислів в «Королівстві» є тисяча дрібних натяків і завуальованих сюжетних посилань, але вони призначені вже зовсім для кіноманіяків. За що Андерсона хочеться похвалити, то це за чесність історії. Чесність, яка в сучасних реаліях межує з грубістю, мало не з провокацією. Тут тринадцятирічні підлітки цілуються, причому «з язиком». Хлопчик мацає дівчинку за груди. Діти курять. Курить і вожатий скаутів. Діти ходять зі зброєю. Тут вбивають милих собачок і нітрохи з цього приводу не переживають. Неслабо, як для дитячої історії, так? Але варто зауважити, що Андерсон описує 60-ті роки, а тоді на багато речей дивилися простіше. І режисер успішно відбиває це у своєму фільмі. Звичайно, не можна не згадати й акторів. Дітей, мабуть, чіпати не буду (їх гру завжди важко оцінювати), а от дорослі ролі – одна краща за іншу. Брюс Вілліс рве мозок на дрібні клапті. Більш нетипову роль для нього важко й уявити. Старіючий, меланхолійний поліцейський в безглуздих окулярах – зіграно надзвичайно переконливо. Ось вам і герой бойовиків… Брюс і за відсутності перестрілок без роботи не залишиться – приємно глянути. Від нього не відстають і Едвард Нортон в ролі інфантильного вожатого скаутів та Білл Мюррей, який зіграв батька зниклої дівчинки. В обох не так багато екранного часу, але вони все одно встигають зачепити. У Харві Кейтеля і Тільди Суінтон ролі ще скромніші, але вони теж виклалися на всі сто. От вміє Андерсон працювати з артистами – для режисера це просто прекрасно! Останнім зі знімальної групи обов’язково потрібно згадати композитора. Александр Деспла створив для «Королівства» дивовижний саундтрек; його мелодії іноді спантеличують більше, аніж самий фільм. Музика трохи дивна, проте органічно поєднується з відеорядом. В цілому, повторюся, фільм дуже своєрідний, круто замішений на атмосфері і на особливостях режисера-постановника. Таке не кожному може сподобатись. Проте перевірити це нескладно, потрібно лише його переглянути. Навіть якщо фільм не сподобається, для загального розвитку він буде корисний. Адже він незвичайний, і це в ньому найголовніше.

 

ФЕЛІНСЬКИЙ