Останнім часом у соцмережах іванофранківці все частіше скаржаться на постійне збирання грошей у школах чи садочках. Мовляв, скільки можна?! Щоб відправити дитину до школи чи садка, потрібні й так чималі кошти, а тут ще кожний місяць-другий вчителі та вихователі просять (а то й вимагають) здавати гроші на нові й нові потреби.

Так, нещодавно франківчанка Русана Гордієнко у «Фейсбуці» розповіла про те, що в їхній школі вкотре збирають з дітей гроші. Цього разу – на меморіальну дошку Роману Гурику.

«От, людоньки, скажіть мені, будь ласка, що робити? – написала мама школярки. – У нас в школі збирають обов’язкових 15 грн. з кожного учня на меморіальну дошку. Виходить ні мало, ні багато – десь коло 25 000 грн. Прогуглила – ціна такої дошки 2000-5000 грн. Я принципово проти здавати гроші. Я поважаю бажання увіковічити подвиг Романа. Поруч зі школою вже названа вулиця його іменем, є дошка по вулиці Мазепи на будинку родини і обеліск у Прикарпатському університеті, у сквері робитимуть монумент, на школі буде дошка… Це все добре “для патріотизму”… Але куди дінеться решта грошей? І чому учні мають давати на це кошти? І яке право вчителі мають вимагати їх і принижувати учнів, які не здають?»

За словами жінки, вона дала дитині 300 грн. до школи, щоб та здала 260 грн. за книгу з англійської. Вчителька побачила, що в неї залишаються гроші, і одразу ж запропонувала заплатити ще 15 грн. на меморіальну дошку, наголосивши, що це обов’язково. Дочка не знала, що їй робити: вчителька вимагає здати 15 грн., а мама сказала 40 грн. принести додому. «Ситуація, як мінімум, бентежить, – підсумувала жінка. – Таких шкільних “замальовок” у мене безліч. І, певне, лишається один вихід – домашнє навчання, чи як?»

«Галицький кореспондент» вирішив з’ясувати, чи справді таку велику суму заклали на меморіальну дошку. Можливо, це просто непорозуміння?

Як пояснив директор Івано-Франківської школи-ліцею №23 Микола Василик, у школі справді вирішили встановити меморіальну дошку герою Небесної сотні Роману Гурику, який 20 лютого був вбитий на вул. Інститутській у Києві. І до цієї справи підійшли серйозно.

«Я звернувся до скульптора Кіндратчука Володимира Володимировича, що робив обеліск Роману Гурику у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Він приніс мені декілька ескізів, ми подивилися і вибрали той, який, на нашу думку, найбільше підходить. Тоді була і мама Романа у нас в школі», – пригадує директор.

За словами директора, це гранітна дошка, на якій буде написано: «Гурик Роман – Герой України, Герой Небесної сотні». Вартість дошки – 11 тис. 975 грн. У школі навчається 1300 учнів, якщо порахувати по 15 грн. – це 19 тис. 500 грн. Але, зауважує директор, такого не буває, щоб усі гроші здали.

Микола Василик запевняє, що ініціатива збирати гроші з дітей шкільній адміністрації не належить – пропозицію подали представники благодійної організації, що діє при школі, та батьківського комітету. А учні, які представляють учнівське самоврядування, підтримали збір коштів.

«18 листопада у нас був день відкритих дверей, тобто батьківські збори. У кожному класі класний керівник мав проговорити з батьками, окрім запланованих тем, і про збирання коштів. Ніхто не примушував здавати саме по 15, можна й по 10 гривень, хто скільки зможе», – додає Василик.

Збір коштів на меморіальну дошку Роману Гурику триватиме до 30 грудня. Відтак староста кожного класу підрахує кошти і вкине їх у спеціальну скриньку. Далі, як переконує директор, потрібну суму віддадуть на меморіальну дошку, а решту пожертвують на АТО.

Мати Романа Ірина Гурик підтвердила «ГК», що директор школи Микола Василик показував їй ескізи майбутньої меморіальної дошки і вони це питання узгодили. «Було кілька ескізів, і ми вибрали один, все нормально», – сказала вона.

Чому так неоднозначно сприйняли повідомлення про збір коштів на меморіальну дошку Роману Гурику деякі батьки? Можна припустити, що не всі вчителі донесли потрібним чином інформацію про це. Хочеться також зауважити, що у наших школах гроші на різні потреби і справді збирають так часто, що батьки вже починають негативно реагувати навіть тоді, коли це робиться із благородною метою.

 

Олександра БАКУН