У редакцію “Галицького кореспондента” надійшов лист від матері молодої жінки, яка чотири роки тому померла після пологів. Нагадаємо: Ярина Томашівська народжувала в гарячці, втратила багато крові, стрімко впав гемоглобін, почали відмовляти нирки. Жінка померла від запалення легень, до якого, очевидно, призвели лікарські помилки. Її син також помер, переживши маму на дев’ять днів.

 

Нижче подаємо текст листа:

 

Шановна редакціє!

Я – мама Ярини Томашівської, породіллі, яка померла майже 4 роки тому в результаті непрофесійних дій низки лікарів, бабуся дитини, життя якої було втрачене через дії (хоча правильніше сказати – через бездіяльність) лікарів В. Лапи, Н.Гуменюк-Шутки, Т.Чумак. Так сталося, що статтю у Вашій газеті за 11.11.14 я прочитала тільки вчора. НЕПОКАРАНЕ ЗЛО СПРИЧИНЮЄ НАСТУПНІ ЗЛОЧИНИ. За смерть моєї дочки і внука ніхто не відповів. Усі лікарі незабаром повернулися на свої посади. Нікого з їхніх начальників не звільнили з роботи. Судмедекспертиза не знайшла зв’язку між їхніми смертями і діями лакарів (???) Усе було явно куплене і проплачене. Куди мені було тягатися з системою, де є кругова порука… ВОРОН ВОРОНУ ОКО НЕ ВИКЛЮЄ! І НІХТО з лікарів навіть особисто не вибачився за свою причетність до смерті двох людей.

 І я зараз відчуваю свою провину за трагедію, яка прийшла в сім’ю хлопчика Олександра. Бо треба було мені їхати в Київ, у міністерство добиватися звільнення лікарів. Але я здалася. Усе віддала на волю Божу. Здолати систему мені здалося не під силу… Бог вчить прощати ворогам… Мені пішло 3 роки на те, щоби пробачити лікарям… Але ж не забути!

 Я прошу пробачення у всіх хворих, які постраждали від лікарів нашого пологового! А найцікавіше – я впевнена, що лікарі, які причетні до цього, своєї вини не відчувають! На комісії в облздраввідділі лікар Чумак заявила мені в очі, ЩО ВОНА НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНА БУЛА ПРИЙМАТИ ПОЛОГИ В МОЄЇ ДОНЬКИ. Ось так. Ніхто нікому нічого не винен. Лише нема на цьому світі двох цілком здорових людей. А так усе нормально. Усі працюють. Ніби нічого й не сталося. І так буде і надалі, доки не зміниться система цінностей у нашій державі. Бо у нас життя людини нічого не варте. Усім керують гроші. Вірніше, великі гроші. Трагічні випадки в нашому пологовому стаються з прикрою регулярністю. У них фігурують усе ті ж прізвища, особливо часто згадується В. Лапа. І хто з лікарів нашого пологового був усунений від роботи за останні роки? Ніхто. Бо це великий бізнес. І саме це найстрашніше. Бо за купюрою не бачать людини. І як ще пам’ятати про клятву Гіппократа? 

 Хочу побажати маленькому Олександрові здоров’я, а його сім’ї – мужності. І хай Вам допомагає Бог.

Марія Антонівна Гавриляк

 

Варто додати, що цей лист матір Ярини Томашівської написала після того, як прочитала в “Галицькому кореспонденті” статтю “Право на помилку“.

Історію Ярини Томашівської читайте також у статті “Смерть за протоколом”.

15.01.2015