Свята у більшості асоціюються з гарним настроєм та позитивом, а в декого – з можливістю зробити щось хороше для інших. Наприклад, для дітей з обмеженими можливостями. Така ініціатива виникла у кількох активних молодих людей з Івано-Франківська, які зібрали листи до святого Миколая у відвідувачів реабілітаційного центру в місті Долині Івано-Франківської області. Листів виявилося більше, ніж очікували, тож до допомоги залучили друзів зі Сполучених Штатів. Та не все придбане за кордоном дійшло до адресатів, лише менша його частина. Окрім того, що постраждали діти, позбавлені найціннішого – здоров’я, вражає ще одне: крайнього в цій ситуації немає, а структури, залучені у процесі, знімають з себе відповідальність, киваючи в бік одна одної.

 

Вкрадені сподівання

Ще в листопаді Сергій Думенко з друзями вирішили допомогти дітям, які цього потребують, і втілити їхні мрії в життя. Звернулися до керівника міжнародного благодійного фонду “Надія Є” в Долині, який опікується людьми з обмеженими можливостями. Сергій розповідає, що спершу вони мали намір допомогти дітям із сиротинця, але дізналися, що багато інтернатів під опікою меценатів, тож подарунками  вони більш-менш забезпечені.

Серед відвідувачів центру є і діти, і молоді люди, яким вже виповнилося вісімнадцять і більше. Про свої побажання написали всі діти-інваліди та молоді люди-інваліди. Всього зібралося п’ятнадцять листів, з Надвірнянського сиротинця передали ще десять. “На таку кількість ми не розраховували, але й відмовлятися від початого не хотіли, – розповідає Сергій Думенко. – Я звернувся до знайомих з проханням допомогти. Кілька листів передав друзям у США, вони відразу ж зголосилися придбати необхідне. Одна дівчинка у своєму листі попросила одяг, кросівки, солодощі і фотоапарат. Моя подруга в Чикаго відразу ж це придбала, віднесла на пошту і переслала. На поштовому відділенні її запевнили, що посилка прибуде в Україну за 8-10 днів. Якщо б подарунок доставили вчасно, ми мали б добрячий запас часу до свята Миколая”.

Вантаж прибув на центральне поштове відділення Івано-Франківська на вулиці Незалежності, 6 27 грудня. Забирала його мама хлопця Наталія Думенко, адже сина в той час не було в місті. Жінка розповідає, насторожило поштове повідомлення, де було зазначено отримання бандеролі. “Я знала, що мала отримати посилку вагою 2 кг 640 г, але аж ніяк не бандероль, як мене намагалися запевнити на пошті, – розповідає пані Наталя. – Побачивши пошкоджену коробку, попросила працівників відділення покласти вантаж на вагу. Спершу вони відмовилися це зробити, але я сказала, що не заберу посилку без цього. Вага показала 1 кг 80 грам. Коробка була у такому жахливому стані, відразу було помітно, що її розпакували і абияк скріпили докупи скотчем, щоб не розпалася. На моє прохання покликали керівника відділення, та пояснила, що вантаж не цінний, тому вони не відповідають за його цілісність. Але ж дівчина у США заплатила 65 доларів за доставку вантажу, а відповідальних немає“.

З поштового відділення таку “бандероль” Наталя Думенко забирати відмовилася. Кілька разів телефонувала на “гарячу лінію”, прагнула пояснення ситуації. На тому кінці дроту відповіли, що їм прикро, що так сталося, але знову ж наголосили на нецінності вантажу. “Якщо б мене запевнили, що спробують щось зробити, відстежити, на якому етапі транспортування зникла більша частина речей з посилки, я б інакше реагувала, а така холодна констатація факту, що вони ні за що не відповідають, це не їхні проблеми, просто вразила. Не їхні, отже, це мої проблеми? Наступного разу мені порадили відправляти вантаж рекомендованим повідомленням з оголошеною цінністю, тоді йому присвоюється відповідний код. За ним можна прослідкувати той чи інший етап логістичного процесу, і тоді вже структура несе відповідальність за вміст посилки. Невже вони думають, що я буду знову звертатися за такими “якісними” послугами?” – запитує жінка.

 

Тенденція до зникнення

Після розмови з пані Наталею пішла і я на пошту забирати свою посилку. Вперше замовила речі у Китаї, перед самим святвечором отримала маленький пакунок. Виникло відчуття дежавю, коли побачила конверт, заліплений скотчем. Як виявилося, половина пакунка відсутня, а замість маленького лед-ліхтарика – порожня коробочка. Промайнула думка, наскільки нахабно це робиться. Якщо б ті, хто переполовинює вантажі, боялися відповідальності, то хоча б забрали доказ наявності речі в пакунку. Тоді вину можна було б перекласти на недобросовісного китайського постачальника, який недоукомплектував замовлення. А так…

Після Різдва пішла на поштове відділення висловити своє обурення – за вкрадених 15 гривень заяву в міліцію нести не хотілося. На пошті мені сказали, що винні не вони, а пакунок вже прибув у такому вигляді. Претензій до працівників “своєї” пошти не маю – часто замовляю товари через інтернет і раніше неприємних інцидентів не траплялося. На довгому шляху транспортування з багатьма безвідповідальними особами всяке могло трапитися. Якщо є питання, кажуть на пошті, краще звертатися на митницю, де перевіряють вантажі.

Найгіршою у цій ситуації є констатація працівниками відділення факту, що я далеко не перша з такою скаргою. Далеко не перша, а яка – десята, сота, тисячна? І чому обурення фактом розкрадання не виходить за межі поштового відділення? Відповідь проста: як пояснили на пошті, краще замовляти вантаж вартістю від п’яти доларів. Тоді постачальник відправляє замовлення рекомендованим повідомленням з кодом, шлях якого можна відстежити. За недоотримані дешеві речі люди не хочуть витрачати свій час і псувати нерви, оббиваючи пороги державних інстанцій, де нічого не доб’єшся і які, здебільшого, ні за що не відповідають. І не дають відповідей на питання.

 

Колективна безвідповідальність

Наталія Думенко звернулася з проханням, щоб я у ролі свідка разом з нею пішла забрати “бандероль” із поштового відділення. Хотіла відкрити “нецінний” вантаж у присутності працівників установи, скласти акт і підписати його. Прийшовши на поштове відділення, відразу попросила покликати керівника. Начальник відділення прийшла уже з вантажем. На прохання про акт відповіла, що підписувати нічого не буде, а якщо “бандероль” забирають, то з усім згідні, адже на “гарячій лінії” клієнта повідомили про порядок видачі міжнародних бандеролей. Пані Наталя спробувала заперечити, на що керівник швидко вийшла з’ясовувати обставини з вищим начальством.

Керівник Івано-Франківського поштамту Надія Григорівна Терефенко попросила не робити проблеми. І на прохання одержувача поставила “бандероль” на вагу, що, знову ж таки, відмовилися зробити працівники пошти. З’ясувалося, вага бандеролі 2 кг 80 грам. За час свят посилка поважчала на цілий кілограм. На жаль, окрім Наталії Думенко, факт такої різкої зміни ваги ніхто засвідчити не може – попереднього разу жінка не взяла з собою свідків.

На поштове відділення посилка (чи то бандероль, хто як називає) надійшла з відміткою про пошкодження цілісності упаковки, запевняє керівник поштамту. Відповідно до п.103 Постанови Кабінету міністрів України “Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку” від 5 березня 2009 року номер 270, у разі виявлення пошкоджень простих і рекомендованих поштових відправлень працівниками поштового зв’язку вживаються відповідні заходи для їх усунення, при цьому на поштовому відправленні робиться позначка “Надійшло у пошкодженому вигляді“, яка засвідчується працівником поштового зв’язку, і проставляється відбиток календарного штемпеля. Надія Григорівна демонструє відповідну позначку.

“Якщо б ваші колеги відправили реєстроване поштове відправлення з оголошеною цінністю, то можна було б складати акт, – розповідає Надія Григорівна. – У випадку простого поштового відправлення це не передбачено. Тому не ми винні. Просте відправлення не прослідковується, і ми за це не відповідаємо”.

Водночас, згідно з пунктом 3 Закону України “Про поштовий зв’язок”, основними засадами діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку є захист інтересів користувачів та забезпечення надання послуг поштового зв’язку встановленого рівня якості. Або безвідповідальність задекларована законом, або нормативні документи суперечать один одному?

За словами керівника поштамту, є чотири пункти прийому міжнародних відправлень – у Києві, Одесі, Львові та Чопі. Звідки надійшла пошкоджена посилка, сказати не беруться. Порадили звернутися на митницю, адже, відповідно до пункту 26 Закону України “Про поштовий зв’язок”, міжнародні поштові відправлення під час переміщення через митний кордон України пред’являються операторами для проходження митного контролю.

Складати і підписувати акт керівник установи відмовилася. Відповіла, що не зобов’язана цього робити. Врешті віддала посилку так, без підпису про отримання і без перевірки документів. На жодному етапі отримання посилки показати документи у пані Наталі не вимагали, незважаючи на те, що посилка була відправлена на ім’я сина. Вона ж не цінна, тож не так важливо, хто забере пошкоджену коробку.

У Сполучених Штатах подруга Сергія Думенка намагається з’ясувати ситуацію у пункті відправлення вантажу. Виявляється, такої чіткої градації, як у наших структурах, немає, і для них всі вантажі “цінні“. Наразі за кодом, який вантажу присвоїли тамтешні оператори, вдалося дізнатися, що посилка вийшла із території країни з вказаною вагою.

 

Р. S. На митниці обіцяли в найкоротший термін дати офіційну відповідь на запит, спростувати перекладення відповідальності працівниками “Укрпошти” і пояснити свою діяльність у випадку перевірки міжнародних перевезень. Фотоапарата в бандеролі очікувано не виявилося. Наталія Думенко обіцяла знову потурбувати “гарячу лінію” оператора поштового зв’язку і досі чекає офіційної відповіді, адже її скаргу офіційно зареєстрували під час другої спроби повідомити про недостачу. Дітям все ж влаштували свято, хоча й не зовсім таке, на яке ті сподівалися. До останнього вірили, що посилка прибуде, нехай і з запізненням, і дівчинка зможе отримати очікуваний подарунок хоча б на Новий рік. Та дива не сталося…

 

Ірина ФЕДОЛЯК