Якось

СУД

У суді в маленькому американському містечку прокурор викликає свого першого свідка – стареньку бабусю. Він починає допит: «Місіс Джонс, ви мене знаєте?» – «Ну, звичайно, я знаю вас, містере Вільямсе. Я знала вас ще маленьким хлопчиком, і, чесно кажучи, ви мене вельми розчаровуєте. Ви брешете, зраджуєте своїй дружині, маніпулюєте людьми і робите підлість за їхніми спинами. Ви думаєте, що ви велика людина, тому що у вас не вистачає розуму, щоб осягнути, що ви – лише маленький бюрократ». Прокурор був шокований. Не знаючи, що робити далі, він вказав пальцем в інший бік і запитав: «Місіс Джонс, чи знаєте ви адвоката?» – «Ну, звичайно, я його знаю. Я знаю містера Бредлі теж змалечку. Він ледачий, нетерпимий, і у нього проблеми з алкоголем. Він не може налагодити нормальні стосунки ні з ким, а його адвокатська контора – одна з найгірших у нашому штаті. Не кажучи вже про те, що він зраджував своїй дружині з трьома різними жінками. До речі, одна з них – ваша дружина. Так, я знаю його». Адвокат стояв ні живий, ні мертвий. Суддя попросив обох юристів підійти до нього і дуже тихим голосом сказав: «Якщо хтось із вас, ідіотів, запитає її, чи знає вона мене, я відправлю вас обох на електричний стілець».

Колись

ПИВО

В одному обласному центрі в старі радянські часи пиво продавалося на розлив з квасних бочок. До продавця щойно привезеної бочки підійшов інтелігентний на вигляд дядечко і запитав: “Скільки ви хочете за бочку пива?” Продавець назвав суму з урахуванням втраченої вигоди, отримав гроші і пішов собі додому. Інтелігент став скликати стражденних і спраглих і безкоштовно наливати всім пива. Через десять хвилин почалася бійка. Прибув наряд міліції, зв’язав особливо активних і поцікавився в інтелігентного дядечка: «Що це ви тут влаштували?» А той пояснив: «Бачите, молоді люди, я дуже старий і до комунізму, очевидно, не доживу. А дуже хотілося подивитися, як то буде».

І взагалі…

 

Один фермер вирощував цибулю. Коли справи пішли погано, він поїхав у далекі краї шукати щастя і прихопив з собою мішечок своєї цибулі. Мандруючи, він опинився в країні, де люди ніколи не пробували цибулі і нічого про неї не чули. Фермер навчив жителів цієї країни готувати страви з цибулею, і вони дуже всім сподобалися. Чутка про диво-овоч дійшла до короля, і фермер був закликаний до двору. І король, і всі придворні дуже засмакували собі цибулю. Фермер навчив придворного кухаря готувати нові страви, а садівника – вирощувати цибулю. Щоб віддячити фермерові, король наповнив його мішок найціннішим, що було в його країні, і провів з почестями. Коли фермер повернувся додому, він відкрив мішок і виявив, що той до верху набитий дорогоцінним камінням. Інший фермер, дізнавшись про це, вирішив теж спробувати щастя. Він поїхав в ту ж країну, набравши у свій мішок часнику – про часник жителі цієї країни теж не чули. Там він пригощав місцевих жителів стравами з часником, і вони їм дуже сподобалися. Незабаром він постав перед королем. І король, і придворні були зачаровані смаком та ароматом страв з часником. Фермер навчив кухаря готувати страви з часником, а садівника – його вирощувати. Коли фермер залишав країну, король провів його з почестями і наказав наповнити його мішок найціннішим, що було в його країні. Коли фермер повернувся додому, то розв’язав свій мішок і побачив, що він до верху набитий цибулею.