Тисменичанин Василь Гнатюк відчув на собі всю безглуздість нашої бюрократичної машини. П’ять років тому без відома чоловіка шахраї продали житло, половиною якого він володів. А щоб безперешкодно провернути цю аферу, зловмисники добилися в суді видачі липового свідоцтва про його смерть.

 

Заручник шахрайства

«Колись я загубив паспорт. Рік тому звернувся в паспортний стіл, аби його відновити. Спочатку там були в шоці. Потім знайшли моє приписне, де була фотографія, яка засвідчувала мою особу. Паспортистка приміряла фотографію, і дійсно виявилось, що я – це я!» – на цих словах 32-річний Василь знітився. Він знає про те, що його офіційно буцімто не існує, але звикнути до такої божевільної думки до цих пір не може.

Гнатюк пригадує, як вже потім, в тому ж таки паспортному столі, йому показали свідоцтво про його смерть. І це означало, що хоч він і живий, його офіційно вважають померлим. Чоловік звернувся в міську раду, але «воскрешати» його з того світу там не поспішали.

«Мене відправили писати заяву в суд. Я пішов, а там сказали сплатити 700 гривень. Зайвих грошей тоді я не мав», – розповідає Василь. Боячись втратити роботу, він майже одразу повернувся в іншу область, туди, де мешкав понад вісім років. Але через рік знову приїхав додому, аби цього разу офіційно «воскреснути».

22 січня Василь Гнатюк приїхав на малу батьківщину – в Тисменицю. Він одразу зайшов у міську раду з наміром написати заяву про те, що його обшахрували, незаконно забрали житло, і з проханням забезпечити його квартирою.

Але там йому вкотре нагадали, що його офіційно не існує, і відправили писати безліч заяв. За правилами, які діють в Україні, якщо суд визнав людину померлою, то лише суд має право скасувати це рішення.

«Я приїхав для того, аби відновити свої документи: паспорт, військовий квиток і повернути назад власне житло. У мене сім’я – діти, дружина, мені треба десь жити», – пояснює Гнатюк.

Упродовж багатьох років він живе в Одеській області. За квартиру платить половину власного заробітку. Без паспорта не може влаштуватися на офіційну роботу. З дружиною, яка народила двоє дітей, він також не може узаконити стосунки, живе в громадянському шлюбі.

Василь каже, що життя було немилосердним. Паспорт загубив давно. Аби його відновити, потрібні були гроші, яких ні в нього, ні в батьків на той час не було. І скрута погнала на заробітки.

 

Сліпа Феміда

Аби позбавити Василя Гнатюка «права на життя», шахраї в суді стверджували, що «у вересні 2005 року чоловік поїхав на сезонні роботи в Одеську область. Там вів бродяжний спосіб життя, зловживав алкогольними напоями». 

У заяві про оголошення фізичної особи померлою йдеться про те, що заявник має намір оформити житлову субсидію. Але в суд про визнання Василя померлим звертався не його батько, а інша особа.

Наразі прокуратура перевіряє, чи справді батько Василя або хтось від його імені подавав документ на оформлення житлової субсидії. Власне, в прокуратури це не єдине зауваження до рішення Феміди.

Зокрема, чимало запитань є до головуючого судді І.М. Дузінкевича. Під час слухання цієї справи він запросив свідчити не кровних родичів Василя, а якихось інших людей. Хоча донині живуть бабуся, тітка та рідний батько Василя.

Довідки, на основі яких служитель Феміди робив свої висновки, також не вселяють довіри. Власне, які дані може засвідчити довідка з Тисменицького районного управління юстиції та довідка з Тисменицької міської ради? Порушенням було і те, що чоловіка не оголосили в розшук МВС. 

Тож за допомогою підставних осіб та малозначимих папірців суддя Дузінкевич 29 квітня 2009 року фактично позбавив «права на життя» Василя Гнатюка. Вже за рік шахраї, які закрутили оборудку з його рідним батьком, що мав залежність від оковитої, привласнили їхню квартиру. (Про те, як «добрі» сусіди вчинили з інвалідом, його сином та їхнім помешканням, ми писали у минулому номері під заголовком «Зіпсовані квартирним питанням»).

Нині прокуратура ретельно вивчає всі нюанси цієї справи п’ятирічної давності. Адже вона не те, що шита білими нитками, а відверто і нахабно сфабрикована. Згідно з законом, суд має вислухати родичів та людей, з якими працював чоловік, дати запит в органи внутрішніх справ. Одночасно суд змушений вживати заходів щодо встановлення опіки над майном людини, яку оголошують померлою. Тож місцеві чиновники, які брали участь у цій справі, перевищили повноваження, кажуть в прокуратурі.

Василь з жахом згадує, як розвивалися подальші події. Каже, що батько випивав не завжди, але коли померла мати, він не витримав самотності. Нині батько Василя написав заяву з проханням скасувати рішення суду про оголошення його сина померлим.

Він просить суд зобов’язати РАТЦ скасувати запис про смерть Василя, а паспортний стіл – внести запис про його реєстрацію за місцем колишнього проживання, тобто прописати чоловіка у квартирі, яку продали без його відома. Адже законних підстав виписувати Василя Гнатюка з власного житла у чиновників не було. І суд повинен поновити незаконно забрані у нього права.

Виглядає так, що «добрі» сусіди не лише забрали у молодого чоловіка квартиру, а й кілька років життя. Він не може офіційно одружитися, піти на законну роботу, отримати пільги чи кредит. Одним словом, Василя Гнатюка не існує, бо так вирішила «сліпа Феміда».

Очевидно, що чоловіка невдовзі повернуть із «потойбіччя». Але чи буде притягнуто до відповідальності посадових осіб, які брали участь у цій сатанинській справі?

Ірина ТИМЧИШИН