«Зять Дмитра Яроша, керівник обласного осередку “Правого сектора” Василь Абрамів називає себе державником і бачить себе на роботі в структурах СБУ.

«Я переживаю за наступні покоління, я переживаю за те, коли людям промивають мозок, вселяють у їх свідомість різні лжеідеології, тому я себе бачу у Службі безпеки України. Саме СБУ дбає про безпеку у нашій державі. Вона може не давати заходити ворогам, діяти агентурі, яка любить працювати на наших теренах. Наливайченко нам колись казав на Зарваниці, що з таких хлопців, як ми, має складатися СБУ, які вмотивовані, ідейні, які будуть дійсно дбати про безпеку нашої держави. Головне – не боятися», – каже Абрамів».

(http://www.galka.if.ua, 7 лютого 2015)

У рік 7 523 [2015]. Ходив собі того року [без діла] усякого в городі галицькому герой камуфляжний славетний Базилевс на прозвисько Зять та Самовидець Есбеушний і мислив, що б таке зробити. Чи то флешку секретну з друзями роздобути, чи то [коцабу] з криками та гойканням веселим по майдану поганяти, чи [люстрацію] мусорну на голову сільського натягнути.

Було ж багато [таких] ідей креативних у Базилевса, бо ідейний він вельми був, революційний, але безробітний. Та куди б не пішов він, скрізь верби [за ним] ростуть – не прості, а золоті, аки батони [міжгірські], і земля під ногами горить, і офіс [регіональний] у городі районному Галичі, і обласна контора есбеушна з паперами [таємними], і шапка чегеварівська [на голові], аки купина неопалима.

Мав же він око пильне, всевидюще та [просвітлене], аки рентген, тобто пулюй український. І бачив він [у баках сміттєвих] голови самоврядні, а в головах – мозок промитий, та дуже від того [переживав]. І видів він часто-густо, як лізли [зі свідомості] громадян необачних на теренах города галицького ідеології лживі та страшні, аки [чужі] з кіна американського, і мацаки свої до нього тягнули. Та й [лупився] Базилевс із потворами тими [кошмарними], аж поки не просинався весь мокрий від поту вгорі, але сухий [унизу], бо головне – не боятися, інакше [з енурезом] підступним ні до войска, ні до есбеу не візьмуть. 

Зайшов же одного разу Базилевс аж до Зарваниці далекої та стрівся там з пророком [головним] есбеушним Валіком на прозвисько Наливайко. І подивився на нього найстарший тайняк державний, згадав [чий він зять] та сказав, що відтепер маліти йому належиться, а Базилевсу славетному – рости та кріпчати. Бо очищав ідеологію державну [Наливайко] водичкою словесною та зрідка спиртом духовним, а той буде вогнем палити, напалмом смалити та триндіти багато і полум’яно.

Зрадів [тим словам] славетний Базилевс, бо уздрів він роботи неміряно та поспішив, аки птиця Фелікс Залізний, до обласної контори есбеушної [за получкою] своєю і друзів своїх за звичкою старою прихопив. І розщепив камуфляж свій плямистий, а під ним – і кітель [генеральський], і флешка секретна, і руки чисті, і голова холодна, і серце гаряче. Лиш на порозі впала йому іскорка [з шапки] і знову закурилися шини за його спиною…

 

НОРВАКС