Днями

ПЕТРОВИЧ

Трапилось це в одній з лікарень, у відділенні травматології. Хворі – хто на витяжці, хто у гіпсі, усі насилу ходять на судно – нудьга, одним словом. Хоч якусь різноманітність у їхнє життя вносив самотній тарган, якого всі ласкаво називали Петрович. Усі знали його улюблені стежинки на підвіконні, залишали на них найсмачніші крихти. І ось одного разу під ранок привозять в палату цілковито п’яного мужика з переломом обидвох ніг. Він уже в гіпсі, але все ще в алкогольній відключці, лежить на кушетці біля дверей і наповнює повітря перегаром. А вранці під час обходу починається найцікавіше – заходить головний лікар, оглядає хворих і раптом помічає таргана, що бреде за звичним маршрутом по підвіконню у пошуках смакоти. Лікар, бачивши таке порушення правил санітарії, знімає капець і біжить до таргана… А палата в цей час у єдиному пориві кричить: “ПЕТРОВИЧ! Тік-ааай!!!” І він побіг – хлоп з переломом обидвох ніг, у дикому похміллі, якого за дивним збігом обставин теж звали Петрович. Його знайшли через півгодини поверхом вище в жіночому відділенні.

Якось

ТАКСИСТ

В Алма-Аті є вулиця Саїна, де на тротуарах чекають своїх клієнтів вуличні робітниці якнайдавнішої професії. Одна моя знайома на цій вулиці вирішила зловити таксі. Зупинився приватник, за кермом дідусь. Назвала адресу, поїхали. Водій, бажаючи підібрати попутного пасажира, зупиняється біля однієї з голосуючих дівчат.

Та, прочинивши задні дверці і, побачивши дідуся, одразу пропонує:

– Мінет – двісті.

Дідусь:

– Не-е-е-єєєє.

Трохи від’їхавши, водій пояснює пасажирці:

– Мінет. Двісті! Погодишся, а потім шукай цей Мінет. Може, це за містом, де чорт надобраніч каже!

Колись

ВИРІБ

Один мій товариш на початку 90-х відкрив у місті сексшоп. В цей час із спиртним була напруга і даішники брали горілкою. Для цього у нього на задньому сидінні автомобіля завжди було декілька пляшок. Так-от, зібрався він до друга на день народження і ради приколу заїхав до себе в магазин і узяв там фалоімітатор, кинув його на сидіння і поїхав. По дорозі його зупинив даішник. Товариш, прочинивши вікно, не дивлячись, простягнув руку назад, узяв пляшку і тицьнув її в руки даішникові. Вже від’їжджаючи, в дзеркало заднього виду побачив, як даішник стоїть в прострації, дивлячись на свої руки. І лише приїхавши до друга, побачив, що горілка ціла, а ось виробу якраз і немає.