«Міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус запропонував депутатам міської ради звернутись до центральних органів влади із закликом повернути в міські бюджети гроші, незаконно привласнені екс-президентом Віктором Януковичем та його найближчим оточенням.

Івано-Франківська міська рада на черговій сесії сьогодні, 19 лютого, підтримала пропозицію міського голови та ухвалила рішення надіслати звернення Президенту України, Прем’єр-міністру, Голові Верховної Ради та Міністерству фінансів.

Зокрема, мер вважає, що незаконно нажиті кошти варто розподілити між містами залежно від кількості населення та інвестувати їх у вирішення місцевих проблем, наприклад, у ремонт доріг, лікарень, закладів освіти тощо».

(http://kurs.if.ua, 19 лютого 2015 року)

У рік 7 523 [2015]. Не було того року [грошей] у городі галицькому, і журився через се каштелян городський, князь ятвязький Вікторус на прозвисько Ануш, бо вельми він свій город любив, гроші і [себе]. Ходив же він туди-сюди по городу і заглядав, чи не завалявся якийсь об’єкт приватизаційний, чи пам’ятка архітектурна якась не завалилася [нарешті], ділянку земельну забудовникам [освободивши]. Але все, що було ліпшого та жирнішого, луччі люди давно уже роздерибанили,  і тепер, щоб продати якесь [майно комунальне], то віджимати його треба, аки базар Бурин, а се ж було [слабо] та непросто.

Зазирав каштелян городський у кишені, в рукави та за пазухи за інвестиціями, кредитами, скарбами та [іншим баблом] шукаючи, та все мимо каси города галицького пролітало, аки [свобода] на виборах. І куди б не рипнувся Вікторус, скрізь глухо було, аки в танку, аж чути було, як [долар] на міжбанку росте і в офшори втікає.

Тож не було чим каштеляну проблеми городські вирішити, і якби не депутати [свободні], що почали [на чаях] економити, то й доріг би в городі ніхто не поробив. Але стояли ще лікарні та школи не поремонтовані і фарби свіжої просили, а дружина каштелянова давно [на рітасі] цінники поміняла.

І було ж [видіння] каштеляну города галицького Вікторусу – уздрів же він коштовну чашу осяйну, аки унітаз золотий, що над головою у нього з’явилася, і голос почувся згори: «Се [Ануш] мій улюблений, йому сю чашу інвестую!» І з того місця, звідки голос почувся, потоки шоколадні [на нього] бризнули.

Прийшов тоді Вікторус до депутатів городських і розказав, що бачив минулого року [по телевізору] унітаз золотий, батон золотий та інші кошти [незаконно нажиті] у хана сарматського Яника, тож треба зловити його, поки він ще далеко не втік. Тоді зробити [на радіозаводі] ксерокс тривимірний і батони золоті на ньому штампувати або круасани, якщо губернатора галицького в долю узяти.

І зраділи вельми, що [гроші] знайшлися, депутати городські, закричали ж бо вони: «Лови злодія!», попідстрибували трохи і пішли на [базар Бурин], щоб на Прощену неділю сиру накупити.

НОРВАКС