18-20 лютого минули перші роковини однієї з найтрагічніших сторінок в новітній історії України. Під час триденного апогею у майже тримісячному протистоянні на Майдані пролилося море крові – загинула майже сотня мирних демонстрантів та понад десяток силовиків.

 

Жахлива бійня в самісінькому центрі Києва, головним чинником якої були дотепер невідомі снайпери, стала переломним моментом у Революції гідності. Про снайперів, які стріляли з дахів як у протестувальників, так і в силовиків, подейкували ще рік тому. Але тільки тепер цьому знайшлися підтвердження.

Спершу 18 лютого перший віце-спікер Верховної Ради Андрій Парубій в інтерв’ю агентству “РБК-Україна” сказав, що, на його переконання, на Майдані були російські снайпери, які “працювали” не тільки по Майдану, а й по “Беркуту”.

Наступного дня голова СБУ Валентин Наливайченко повідомив, що допитані спецназівці “Альфи” дали конкретні свідчення про місце перебування іноземних снайперських груп, які цілилися і в мітингувальників, і в співробітників МВС. “В рамках цього провадження є посади, прізвища, копії паспортів, дати їх в’їзду-виїзду, яким зв’язком вони користувалися, в яких приміщеннях знаходилися, як радник президента Путіна Сурков ними керував у Києві”, – заявив Наливайченко. За його словами, з грудня 2013 р. по лютий 2014 р. до Києва приїжджали три групи співробітників ФСБ задля організації розгону Майдану.

А відтак 20 лютого вже сам президент України звинуватив Суркова у причетності до розстрілу учасників Майдану. Виступаючи на церемонії вручення державних нагород родичам героїв Небесної сотні, Петро Порошенко сказав, що Генпрокуратура і СБУ встановили “чіткий російський слід у розстрілі Майдану”. “Слідство нарешті отримало доступ до записів приватних телефонних розмов Януковича з представниками російських силових структур. Вони разом заздалегідь готувалися до розстрілу”, – заявив він.

Москва відреагувала на це викриття доволі мляво, не спустивши, всупереч очікуванням, всіх “ланцюгових псів” своєї демократії на “київську хунту”. Російське МЗС, відповідаючи на звинувачення Києва, по суті, обмежилося недипломатичним словом “маячня”, не роздуваючи контрпропагандистської істерії.

Ймовірно, це якраз той випадок, коли диму без вогню не буває, і росіянам зайвий раз не хочеться привертати увагу світу до цієї теми. Адже при більш прискіпливому препаруванні тих подій може, наприклад, виявитися, що всі наступні геополітичні рухи Кремля – анексія Криму та розпалювання сепаратизму на Донбасі – буцімто спровоковані, як вони кажуть, “державним переворотом” в Києві, дуже залежали саме від такого жорстокого розвитку подій та, як наслідок, втечі Януковича. Путіну потрібен був привід.

Або ж просто Москві після всього того, що вона накоїла на Донбасі, вже немає сенсу прикидатися голубом миру. 

 

Тарас ТКАЧУК