Історія про Попелюшку, кришталеві туфельки і бал у принца – це класика казкового жанру. Важко знайти людину, яка б не читала її, не чула чи не бачила екранізації. І ось студія імені Уолта Діснея вирішила внести свою лепту в історію Попелюшки – зняла фільм і запустила його у прокат. Чи вдало? Якщо вірити числу, яке позначає касові збори, то досить вдало: за тиждень прокату тільки в США стрічка зібрала майже 68 млн. доларів. Але смак (у тому числі й кінематографічний) – річ індивідуальна.

Так що ж може побачити на екрані людина спостережлива, якій кольорова мішура очі не замилює? Словом, є неназвана країна європейського типу, в якій живе сім’я маленької дівчинки Еллі. Батьки дуже люблять Еллі, що цілком зрозуміло і логічно. Але раптом мати помирає від якоїсь хвороби. Забігаючи наперед, скажу, що у фільмі аж три смерті від хвороби. Панове, це точно діснеєвський добрий фільм? Не забагато? Що за хвороба косить королівство? Але нехай це буде на совісті управління неназваного королівства і сценаристів, а я продовжу свою розповідь. Мама Еллі померла, тато одружився вдруге і, поїхавши кудись у справах, теж помер. Для різноманітності його смерть настала в дорозі, а не вдома. Ну, а вдова остаточно взяла владу в домі у свої руки: вигнала всіх слуг, а замість них тяжко працювала Еллі (яку прозвали Попелюшкою) – готувала, шила, поралася в саду і на городі, хіба що різьбленням по каменю не займалася. Хоча, може, робила і це. Але метраж фільму обмежений, і, на жаль, ця сцена в кінцеву версію стрічки не влізла…

Ось так гарувала Попелюшка, у вільний час розважаючись бесідою з мишами і їх годуванням. Після чергової сварки з мачухою дівчина скочила на коня і зустріла в лісі… кого? Правильно, принца! Кохання з першого погляду, і Попелюшка, пришпоривши скакуна, помчала геть. А хитрий принц вирішив запросити на бал всіх дівчат з округи. Дрес-код? Вік – це головне, тим більше, принца потрібно терміново одружити, бо маленькій щасливій країні можуть загрожувати сусіди. Поки що, звичайно, не загрожують, але всяке може бути… Так що терміново потрібна наречена, бажано з приданим у вигляді боєздатної численної армії. А що робити, ми живемо в 2015 році, політика бадьоро крокує і в добрі казки. Що впадає у вічі, навіть ріже, як швейцарський ножик? Пам’ятаєте, хтось жартував, що, мовляв, цілком можлива екранізація “Білосніжки і семи гномів” китайцями та неграми? Дожартувалися! Капітан королівської варти – товстий негр, на якому псевдогусарський мундир виглядає, як на цапові краватка. Казкова країна заселена азіатами, мулатами, неграми. Все майже як у Шарля Перро – начебто нічого свого американські кіношники й не додумали. А чи справді це казкова країна? Попелюшка вільно розмовляє французькою мовою, одна з претенденток на руку і серце принца (дико звучить, так?) – іспанка, а серед гостей є багато азіатів і негрів, навіть дівицю в кокошнику можна помітити. У палаці короля стоять статуї і бюсти римлян в тогах, а в будинку Попелюшки є ширма з китайським розписом. Та ще й на стіні висить географічна карта часів “захоплення колоній”. В якій же країні відбувається дія і в який час? Ось вона, головна загадка! У “Попелюшці” можна помітити костюми XVII–XIX століття. Чому Пітер Джексон в “Хоббіті” не полінувався створити оригінальні костюми та декорації, а творці Попелюшки стягнули все, що змогли знайти?

Чи можна дивитися цей фільм? Дітям – можна. Фільм яскравий, як в’язанка повітряних кульок. Актори досить симпатичні. Костюми не виглядають дешевими. Самих лише змін комплекту сережок мачухи за фільм я нарахував більше десятка. А дорослим? Якщо забудете те, що я написав, і просто почнете дивитися, не вдумуючись і не напружуючись, то цілком нормальна казка від студії Діснея.

 

ФЕЛІНСЬКИЙ