Україна продовжує відчайдушно борсатися між радянським минулим та європейським майбутнім, висячи між протилежними цивілізаційними берегами над економічною прірвою. Відповідно, демократичне керівництво держави, що прийшло до влади внаслідок революційних подій на Майдані, прагне всіма силами бодай продемонструвати людям, що вони обрали собі ефективних менеджерів. Від того й події, які відбуваються останнім часом в Україні, мають наліт якоїсь нарочитості. Минулого тижня таких подій сталося аж дві. І обидві привернули увагу не тільки всередині країни, а й за її межами.

Найбільший інформаційний резонанс зумовила відставка з посади голови Дніпропетровської ОДА мільярдера Ігоря Коломойського. Олігарх заплямував себе в скандалі щодо захоплення озброєними людьми (буцімто бійцями батальйону «Дніпро-1») офісу ПАТ «Укрнафти». Після  шестиденного протистояння з командою президента він та його заступники відійшли від керівництва областю.

Нагадаємо, що 19 березня Верховна Рада ухвалила поправки до закону «Про акціонерні товариства», згідно з якими невідкладно знижувався кворум для проведення зборів акціонерів до 50% плюс одна акція. Це означало, що провідну нафтогазовидобувну компанію країни можна повернути під контроль держави, позбавивши впливу на «Укрнафту» бізнес-структури Коломойського.

Того ж дня було звільнено з посади керівника ПАТ «Укртранснафти» Олександра Лазорка, який вважається людиною Коломойського. Близько опівночі на допомогу Лазорку, що намагався забарикадуватися в офісі, приїхав з озброєними чоловіками і Коломойський. На запитання журналіста радіо «Свобода», що він там робить у такий пізній час, олігарх відповів довгим монологом, щедро помережаним нецензурною лайкою. Порошенко навіть оголосив Коломойському догану за образу працівника ЗМІ. 

Ці події були розцінені неоднозначно. Оптимісти заговорили про те, що українська влада нарешті розпочала процес антиолігархізації країни, за який виступали люди на Майдані. Скептики ж побачили у цьому конфлікті лише боротьбу між олігархами, до яких вони зараховують і президента Порошенка. Але найбільше від протистояння між Порошенком та Коломойським тішились в Росії. На прокремлівських телеканалах це була топ-тема кількох днів. Численні експерти передбачали, що «слабкий» президент Порошенко не зможе дати собі раду з олігархом Коломойським, який може послати  «свої» добровольчі батальйони на Київ, та заповідали створення ще однієї «народної» республіки, тепер уже на Дніпропетровщині.

Але подальша поведінка Ігоря Коломойського, напевно, дуже їх розчарувала. Дніпропетровський губернатор сам подав заяву на звільнення, а президент задовольнив його прохання про відставку та подякував за роботу. Звільнене крісло одразу ж посів Валентин Резніченко, що до того керував сусідньою Запоріжчиною, а команда Коломойського, яка пішла разом з ним, навіть пообіцяла допомагати новому губернатору.

Сам Коломойський сказав в ефірі «1+1», що не вважає свою відставку і ті події, які відбулися, боротьбою президента України з олігархами і деолігархізацією суспільства. «Не було боротьби пана Порошенка з губернатором Коломойським, а був конфлікт інтересів всередині самого Коломойського. І я його вирішив», – заявив він.

Тішить те, що доволі напружена ситуація була вирішена (принаймні, для стороннього ока) так, як це відбувається у цивілізованих країнах. І олігарху Коломойському, і президенту Порошенку вистачило мудрості не нагнітати протистояння, щоб не нашкодити ослабленій війною країні.

Єдине, що залишило неприємний осад, – це те, що президентський указ про відставку Коломойського був підписаний 25 березня близько 2-ї год. ночі. Воно, звичайно, добре усвідомлювати, що у нас такий стожильний президент: уночі не спить – все за державу дбає. Але все-таки багато людей з пересторогою ставляться до проявів «нічної політики», і було б дуже добре, якби в майбутньому наш прогресивний глава держави беріг їх від опівнічних рішень. Бо якщо ми йдемо у Європу, то, напевно, не всі засоби годяться для досягнення цілей.

Біда української влади в тому, що, можливо, навіть щиро прагнучи до публічності, вона зазвичай скочується до популізму. Затримання керівника та заступника Держслужби з надзвичайних ситуації у прямому ефірі під час засідання уряду – друга із найрезонансніших подій цього тижня – це не прояв публічності, це вершина популізму! А, можливо, навіть і більше – певна спроба відволікти увагу людей від погіршення їхнього матеріального стану у зв’язку з тотальним подорожчанням енергоносіїв та житлово-комунальних послуг. Мовляв, он як ми боремось з корупцією!

Корупцію ж, яка процвітає в Україні уже два десятиліття, навряд чи здолати одяганням кайданок на окремих високих чиновників у прямому ефірі. Цим екзотичним прийомом хіба що можна викликати зацікавленість у світових медіа. Шкода лише, що ми цікаві їм тільки продукуванням подій надзвичайного характеру.

Тарас ТКАЧУК   

 

Читайте також:

Коломойський кинув виклик Порошенкові

Порошенко звільнив Ігоря Коломойського