В Івано-Франківську розпочався суд у справі скандального журналіста і блогера Руслана Коцаби, якого звинувачують у державній зраді. Хто його знає, той знає і те, як він любив піаритися. Нарешті він отримав свої «п’ять хвилин слави», які так завзято виборював у глядача і користувача інтернетом. Але що далі?

 

Журналіст має певні стандарти

За своїх майже 50 років життя Руслан Коцаба неодноразово змінював професію. Займався громадською діяльність, очолював обласну «Пору», керував рибінспекцією та Музеєм визвольних змагань. Врешті зупинився на журналістиці, де й працював останніх кілька років. Тут теж він часто міняв ЗМІ, у яких працював: сайт «Народне око, «ЗІК», інтернет-газета «Версії», «112 канал…» Пояснював Коцаба свою зміну професії так: «Я й так говорю те, що думаю, тільки тепер мені за це ще й гроші платять».

В АТО він дійсно поїхав першим з Івано-Франківська. Подався знімати «Айдар», у складі якого минулого літа воював його товариш Петро Шкутяк. Коцаба зняв про нього сюжет і зробив гарний піар-матеріал про Шкутяка, який розмістив на інтернет-сайті «Версії». Після цього Коцабі якимось чином вдалося акредитуватися у так званій «ЛНР», і він поїхав знімати «другу точку зору». Цього разу для іншого ЗМІ – “112 каналу”. Дивним чином йому вдалося розмістити дві свої протилежні точки зору у двох зовсім різних ЗМІ.

«Журналіст має певні стандарти, – сказав Коцаба у червні минулого року в інтерв’ю “112 каналу”. – Взяти інформацію треба з двох боків. А я став єдиним українським журналістом, якого акредитували. Я був шокований, але це означає, що керівництво «ЛНР» хоче спілкуватися. Звертаюся до журналістів, щоб вони не користувалися відео з Ютуба росіян, а брали свої синхрони, своє відео і знайшли своїх спікерів».

Чи знав Руслан Коцаба у ту мить, що інші журналісти теж намагалися акредитуватися у сепаратистів? Але нікому ні до того, ні після того це не вдавалося. І тільки він якимось чином отримав шанс побачити іншу сторону. За що саме йому була надана така честь – залишається загадкою. Після повернення до Івано-Франківська на Коцабу щедро вилився громадський осуд. Його називали запроданцем та сепаратистом, люди відмовлялися з ним вітатися та подавати руку… В якийсь момент навіть здалося, що він трохи принишк. Але ненадовго.

Скандальний та впізнаваний

17 січня ц.р. Руслан Коцаба оприлюднив у мережі відеозвернення до Президента України Петра Порошенка. У ньому блогер жартуючи зазначає, що сам Порошенко того відео не побачить, проте він користується своєю скандальністю та впізнаваністю, аби сказати Президенту, що воювати він не піде. Наразі відео має майже 400 тисяч переглядів, але чи бачив його Президент – невідомо.

Почав Коцаба з того, що він голосував за Порошенка, а отже, має право сказати, що думає. Нагадав, про загибель Небесної сотні і про те, що ніхто й досі не покараний. «Привселюдно повідомляю, користуючись своєю популярністю: прошу навіть мені не присилати повістку на мобілізацію.  Тому що я чітко знаю про ту статтю і знаю, що мобілізація оголошується тільки, якщо оголошено військовий стан, – заявив він. – Мені простіше відсидіти від 2-х до 5-ти років, ніж йти на громадянську війну, вбивати чи сприяти вбивству своїх співвітчизників, які живуть на сході».

У відеозверненні Руслан Коцаба припускає, що його й далі називатимуть шпигуном і казатимуть, що він грає на руку Путіну. Проте це не заважає йому не тільки відмовитися від мобілізації, а й закликати відмовитися від неї усіх адекватних людей. «Це пекло треба зупинити! – закликав Коцаба і додав: – Регулярних російських військ на Донбасі майже немає. Є місцеві ополченці, чи сепаратисти, як ми їх називаємо, а вони нас називають укропами…»

Ну, а на завершення свого 12-хвилинного монологу скандальний блогер приберіг таку фразу: «Ваші ті повістки, які ви будете мені присилати, буду в присутності своїх малолітніх дітей вам запихати в геморой. Тому навіть не ходіть до мене зі своїми повістками, я не збираюся брати участь у братовбивчій війні».

Протягом своєї емоційної промови, яку Руслан Коцаба виголошує, крокуючи вуличками міста, він періодично повторює: «Я – журналіст». Так, наче він переконує у цьому не тільки глядача, а й себе. Одного разу він навіть каже, що є журналістом “112-го каналу”, але озвучує це якось невпевнено. А вже наступного дня “112 канал” відмовляється від нього. У повідомленні на сайті телеканалу повідомляється про те, що Коцаба не є їхнім журналістом, відтак вони вважають, що він некоректно повівся, коли говорив про канал на своєму відео. Так, у свій час він був їхнім стрингером, проте ще 31 грудня 2014 р. вони розірвали з ним договір.

 

Домовлятися хоч з чортом

Ще через тиждень Руслан Коцаба опиняється в ефірі передачі «Спеціальний кореспондент» каналу «Росія 1». У студії разом з головним комуністом України Петром Симоненком та українофобом Володимиром Жириновським. Коли настає час дати слово Коцабі, його запитують, чому він відмовився від мобілізації? Але він про це не говорить, а переводить тему на історію – і в нього забирають слово. Нічого не встигнувши сказати по суті, противник мобілізації повертається додому.

А тут на нього вже чекає повідомлення про підозру у вчиненні злочину від правоохоронців. «Можливо, мене зараз візьмуть під варту, – припускає Коцаба у своєму наступному відео, яке записує по дорозі в СБУ. – Можливо, мене будуть «грузити», який я нехороший бяка-чоловік, що я допомагаю Путіну. І я відповім: якщо запросять, то буду їхати в Москву і домовлятися хоч з чортом, хоч з дідьком, тільки щоб закінчилася ця клята війна, на яку не звертають увагу політики і пробують зробити з цього економічний зиск».

Тут, напевне, варто додати такий момент, що стався пізніше. 3 березня народний депутат, екс-журналіст Сергій Лещенко надрукував на своїй сторінці у «Фейсбуці» скріншот зі своєї електронної переписки з представницею “Першого каналу” (Росія). Його теж запрошували на російське телебачення. Втім, Лещенко їм відмовив, побажавши журналістці знайти собі іншу роботу. «Ви могли б уявити, якби гітлерівське телебачення кликало в гості на ефір депутатів із Австрії, наприклад? – відписав він їй. – Ви працюєте на телекомпанію держави-агресора, і прокляття мільйонів українців полетять у спину не тільки вашому божевільному президенту, але й усім прислужникам цього режиму».

Але повернемося до Коцаби. Того разу його відпустили, проте ненадовго, до 7 лютого. «Сьогодні, з 9 год. до 15 год. дня у нас вдома тривав обшук, –  повідомила того дня у «Фейсбуці» його дружина Уляна. – Після цього працівники СБУ запросили Руслана до свого офісу для розмови. Повідомлення про затримання чи арешт поки що немає».

Потім вона написала ще один пост – про те, що Руслана затримано на 36 годин, до засідання суду, який прийме рішення щодо міри запобіжного заходу. «Обшук і затримання проводилися за ухвалою суду в рамках розслідування у кримінальному провадженні… за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України», – написала вона. Так стало відомо, що Коцабі інкримінують… державну зраду.

8 лютого Івано-Франківський міський суд виніс ухвалу про запобіжний захід  у вигляді тримання блогера 60 днів під вартою. В ухвалі суду згадується і те,  що він давав ряд інтерв’ю російським каналам, і що закликав до відмови від мобілізації, і що брав участь в антиукраїнській передачі. Цікаво звучить теза з ухвали: «В період з 23.01.2015 р. по 25.01.2015 р. Коцаба Р.П. за обіцяну винагороду отримав завдання від кореспондента російського каналу «НТВ» про збір та підготовку репортажів щодо протестних акцій з приводу мобілізації на території Івано-Франківської області». Оскільки дотепер громадськості про це не було відомо, то правоохоронці якось змушені будуть це довести. Але чи є у них достатньо вагомі докази?

Наразі відомо тільки те, що з дому Коцаби після обшуку слідчі винесли кошти у сумі 7000 грн., 6320 доларів США та 9110 євро. Крім цього, забрали відеокамеру, фотоапарат, системний блок та ще якийсь речовий доказ. Наразі можна тільки здогадуватися, як будуть використані ці докази.

За словами Руслана Коцаби та його рідних, гроші належали мамі. Їх надіслали їй два молодші сини, які проживають у США. Руслану ж вона дала їх на зберігання. Чому у різній валюті – тому що ситуація в країні непевна.

 

Грошей не треба?

У понеділок, 6 квітня, на підготовче засідання у справі Руслана Коцаби прийшли десятки журналістів та громадських активістів. Щоб завести Коцабу в зал під гавкання службової собаки, потрібно було кілька хвилин. Поки журналісти відвойовували собі місця у перших рядах, охорона завела Коцабу. «Слава Україні!» – вигукнув він, проте йому ніхто не відповів…

Підсудного посадили в клітку і оточили охоронцями. Попри те, що Коцаба прогнозував, що буде тиск на журналістів і їм заборонять знімати, колегія суддів в особі Володимира Поповича, Інеси Болюк та Наталії Деркач дозволила записувати засідання без проблем. Коли дійшла черга до клопотань, прокурор попросив викликати і допитати як свідків кілька десятків осіб. Були у цьому переліку прізвища Гапич і Майстришин. Ймовірно, йдеться про фотографа Євгена Гапича та оператора ОТБ «Галичина» Тараса Майстришина.

Поки судді радились у нарадчій кімнаті, говорив підозрюваний. Згадував про Божі заповіді, критикував владу і попереджував, що багатьох мешканців Прикарпаття прослуховує СБУ. Також Коцаба попросив допомогти грошима його мамі і дружині, бо «їм зараз найважче». Мовляв, у них забрали всі гроші і арештували його – годувальника сім’ї. Мама у цей момент вигукнула: «Не треба нам грошей». «Треба!» – перебив її син.

На суді Коцабі із залу нагадали про те, що він заявляв, що «не бачив російської армії на Донбасі». “Я казав, що російської армії на Донбасі майже немає, – виправдовувався блогер. – Як я міг казати про чеченців, якщо я їх не бачив?” Переглянувши відомий антимобілізаційний ролик у інтернеті, можна припустити, що Коцабу пам’ять не підводить. На відео він чітко сказав: “Російських військ, регулярних російських військ, там є… майже немає на Донбасі. Є місцеві хлопці, чоловіки”.

«Це звичайна світова практика, коли кореспонденту, якого запрошують телеканали, вони й оплачують дорогу і проживання», – немовби  виправдовувався Руслан Коцаба. Він припустив, що коли домовлявся з представником російського каналу про участь у програмі, то сказав, що дорога буде коштувати 8 тисяч гривень. «А вони (ймовірно, слідчі – авт.) акуратненько поставили лапки, лапки відкрили, поставили три крапочки і закрили лапки. Написали: «Мені потрібно вісім тисяч гривень». Розумієте? Кому потрібна ця брехня?» – плутано пояснював підсудний.

Коцаба також пообіцяв винести це випробування долі з честю. І доказати замовність цієї справи, яку назвав судилищем. Але на запитання журналіста “Якби ви знали, що так станеться, то чи пішли би на це знову?” він задумався. Далі зізнався, що перед тим, як записуватися, радився з дружиною, бо припускав, що може бути ув’язнений на кілька років. Проте не відмовився від цієї ідеї. Зрештою сказав, що не шкодує.

«Я не боюся тюрми. Я взагалі мало чого боюся. Я критикував нещадно всіх президентів: Ющенка, Кравчука, Кучму, Януковича… Але тільки при Порошенкові сталася така оказія», – наголосив він.

«Слава Україні!» – вигукнув Коцаба наприкінці засідання. Але йому знову не відповіли…

Своєю постановою суд призначив п’ять наступних засідань, перше з яких відбудеться 16 квітня.

 

Тетяна СОБОЛИК