Днями

ДАІ

В одній лісосмузі причаїлася пара державтоінспекторів. Навесні у них починається сезон полювання, вони ховаються за молодим листям і звідти вистежують здобич – дачників. Замість дачників їм трапився Толик з перевищенням швидкості приблизно вдвічі від дозволеного. «250 гривень!» – сказав державтоінспектор. «Є пропозиція, хлопці! – відповів Толик. – Ви мене відпускаєте без штрафу, а я їду і нікому не моргаю фарами!» Державтоінспектор задумався. Пропозиція йому сподобалась своєю новизною і здоровим глуздом. Після деяких підрахунків він запитав: «А не обдуриш?» – «Клянуся. І нехай я захворію на гострий простатит в моєму юному віці, якщо найближчих 5 км комусь моргну фарами». Клятва подіяла. Толика відпустили. Від’їхавши метрів триста, він запитав мене, чи вмію я водити автомобіль. «Ну, теоретично», – відповів я. «Переходимо до практики, – зрадів Толик. – Найголовніше, фарами моргати треба ось так…»

Колись

АЙСБЕРГ

 

У тисяча дев’ятсот якомусь, але, безсумнівно, брежнєвському році радянський підводний човен дефілював біля берегів Гренландії і виявив прямо по курсу красень-айсберг. Його довго довелося б обходити, але молодого капітана осяяла думка – пірнути прямо під айсбергом, ні на метр не відхиляючись від накресленого мудрим командуванням курсу, тим більше, що човен вже йшов у підводному режимі. Під справжніми айсбергами підводні човни досі ще не ходили – глибина занурення була не та. Але довірений капітану корабель підводним човном називався випадково, бо він мав водотоннажність кількох крейсерів «Аврора» і міг рознести боєголовками половину Сполучених Штатів. Для цього ракетно-ядерного чудовиська, здатного занурюватися на величезну глибину, айсберг не був перешкодою. Це була проста за своєю геніальністю ідея. Капітана, призначеного недавно, на підводному човні не любили, я вже не пам’ятаю чому. Старший помічник порадив йому глянути на показник ехолота, а також нагадав, що значна частина айсберга розміщена під водою. На його погляд, він сказав достатньо – розумний повинен зрозуміти. Капітан сухо відповів, що шкільний підручник з фізики він знає, і показник глибини, на його думку, цілком достатній (глибина в цьому місці була більше п’ятисот метрів). Він скомандував занурення поки що до чотирьохсот, а накази на флоті не обговорюються. Незабаром весь екіпаж був у курсі того, що відбувається: айсберг просто сидів на мілині всією своєю вагою. Проти лома нема прийому. На цьому можна було б закінчити веселу історію про горе-капітана. Але реальні історії завжди довші і іноді цікавіші. Спустившись майже до дна, капітан не вгамувався і повів підводний човен уздовж айсберга, поки не знайшов у ньому високу арку між двома точками опори. Далі почалася надзвичайна за складністю операція, в ході якої капітан отримав прізвисько Гінеколог: вони дуже тихим ходом пішли вглиб арки за сонаром. Адреналіну всі перебрали через край. Втім, за кілька годин капітан скомандував відхід. Коли вони нарешті вибралися назовні, капітан зв’язався з кораблем дальньої розвідки, і йому повідомили, що ворожий підводний човен, через який він, виявляється, ховався під айсбергом, пішов своїм курсом. Якби не айсберг, він провисів би у них на хвості до самого Мурманська. Капітан коротко повідомив про це екіпажу і стримано подякував за проявлені в складних умовах професіоналізм, мужність, дисциплінованість і велике почуття гумору. Більше капітана не підколювали і прізвиськ йому не давали…