Днями
УРОКИ МУЗИКИ
Сьогодні у ванні сидів, вчився грати на губній гармошці. Бахав мелодію з «Титаніка» (тільки її й умію поки що), і нібито прекрасно все виходило… Опам’ятався від стукоту в стіну і нестямного крику: «Коли ж ти вже там втопишся?!!»
Якось
ЗАМОК
Приятель розповів. Пили вони якось в гаражах. І впилися до майже повного відбою. Всі, крім одного. Той взагалі вирубався: машину його нову обмивали. Коли зібралися додому, то не змогли знайти ключів від гаража, а господар «тато-мама» сказати не годен. Ну, увіткнули вони електрод у дужки, злегка скрутили і розійшлися, волочучи на собі щасливого власника новітньої моделі ВАЗу. А вночі на гаражі був наліт, декілька машин вкрали, а ось цей, закритий на електрод, гараж не чіпали, тільки крейдою на воротах написали: “ФІРМОВІ ЗАМКИ, НЕ ВІДКРИВАЄМО!”
Колись
НАЧАЛЬНИК
У мене був начальник з дуже сильним “фефектом фікції”, на прізвище Храпов. По телефону рекомендувався так: «Говоить Хьяпов. Хьяпов моє пгізвище! Кау по буквах. Пегша буква… гм… непгистойна. Дгугу я не вимовляю…
І взагалі…
В один ефіопський храм у віддаленому селищі до місцевого пастиря завітала група священиків. Прихожани-eфіопи, які взагалі були упереджені щодо людей з білою шкірою, поглядали у церкві на білих священиків з недовірою, а малі діти навіть з острахом.
Щоб заспокоїти паству, місцевий священик звернувся до людей з такими словами:
– Не лякайтеся, не бійтеся. Наші гості тільки зовні такі білі. Їх душі такі ж чорні, як в усіх нас.
добре, що моха повернули, респект