«Триставісім» – рок-гурт з особливою енергетикою і драйвом. Рокову основу вдало поєднує з напористими колоритними мелодіями, в яких впізнаються карпатсько-балканські мотиви. На виступах гурт багато уваги приділяє контакту між глядачами і музикантами. Кожен з учасників гурту намагається максимально доповнити загальний вигляд і звучання гурту своєю харизмою та грою на інструменті. Гурт багато гастролює по Україні та за її межами, створюючи при цьому яскраві, емоційні та потужні живі шоу.

«Триставісім» сміливо можна назвати відкриттям фестивального літа 2013 року в українській музиці. На початку весни 2013-го гурт видав дебютний міні-альбом «Перча», що був дуже добре сприйнятий більшістю поціновувачів живої драйвової музики. Незважаючи на те, що в альбом увійшло всього п’ять пісень, це не завадило гурту давати повноцінні півторагодинні драйвові шоу. В підтримку альбому гурт об’їздив більшість міст Західної України і виступив на більшості фестивалів України: «Карпатський протяг», «Рурисько», «Підкамінь», «Файне місто», «Music Bike Ukraine», «Франко-Місія», «ЗАХІД», «Львівська забава».

Влітку 2013 року «Триставісім» взяли участь у зйомках телевізійних програм на Першому Національному каналі в програмі «Фольк-music» та на каналі ТВІ в програмі «Музика для дорослих з Марією Бурмакою». Також було знято дебютний кліп на пісню «Дислокація». Пісні з альбому «Перча» можна почути на багатьох українських радіостанціях, також вони є доступними для прослуховування та завантаження в інтернеті.

На початку весни 2014 року гурт почав роботу над дебютним повноформатним альбомом під назвою «ЛАЧО». Пізніше було анонсовано початок туру «Latcho Tour 2014 / Round 1» на підтримку альбому, який стартував «Великим концертом» в Ужгороді, де вперше було презентовано пісні з альбому. Під час концерту відбулась також і презентація офіційного студійного відео на пісню «Наша файта», зйомки якого проходили під час запису альбому на власній студії гурту. В рамках оголошеного туру гурт дав ряд концертів в Україні та за кордоном, відвідавши такі міста, як Київ, Львів, Тернопіль, Луцьк, Хмельницький, та фестивалі «ЗАХІД», «Файне місто», «Лемківська ватра в Ждині» (Польща), «Черемош-фест», «Країна мрій», «Мальованка» та інші.

27 січня 2015 року альбом “ЛАЧО” було офіційно презентовано, і гурт надав до нього вільний доступ в інтернеті. 12 лютого музиканти опублікували офіційне відео на одну з головних пісень альбому – пісню «Варош банда». З презентацією “ЛАЧО” хлопці відіграли два великі концерти – в Ужгороді та Києві 27 лютого і 13 березня.

Досить довго довелося чекати прихильникам ужгородського гурту на реліз повноформатного альбому запальних музикантів, і от нарешті це сталося. Дебютна студійна платівка стала доступною для прослуховування і завантаження всім охочим. Той, хто бажав дещо скоротити час до офіційної презентації, мав змогу замовити собі фізичну копію компакт-диску з альбомом, підписану учасниками гурту. Якщо ви ще не зробили цього, але бажаєте отримати цей ексклюзивний артефакт, просто надішліть замовлення на електронну скриньку «Триставісім» info@trystavisim.com.

Назва альбому з гуцульського діалекту перекладається як «дуже добре», «круто» чи «неперевершено», але «лачо» – це далеко не останнє незрозуміле для пересічного слухача слово чи висловлювання в альбомі. Про це неодноразово говорив вокаліст гурту Павло Генов: «У піснях «Триставісім» – жива закарпатська мова, якою кожен з нас говорить вдома. Не всі слова слухачі розуміють, особливо за кордоном, тим не менше, намагаються підспівувати».

Альбом «ЛАЧО» вмістив 11 сповнених гуцульською енергетикою і роковою потужністю треків. З деякими піснями слухачі вже мали змогу ознайомитись на попередньому міні-альбомі «Перча» або ж на ще більш ранніх концертних записах колективу. За словами учасників «Триставісім», вже зараз у їхньому арсеналі вистачить музичного матеріалу на добру половину наступного альбому, роботу над яким розпочато.

До речі, «ЛАЧО» – це не останній на найближчий час сюрприз для шанувальників гурту. Вже зовсім скоро очікуйте кліп на одну з пісень альбому та концертне відео з туру, який хлопці відіграли, анонсуючи вихід платівки. Також незабаром стартує ще один тур закарпатців містами України, тож слідкуйте за новинами і не пропустіть!

А наразі «Галицький кореспондент» пропонує інтерв’ю з музикантами гурту «Триставісім» Павлом ГЕНОВИМ і Володимиром ЩОБАКОМ.

 

– Ви досить різко й успішно стартували влітку 2013-го, чим пояснюєте такий старт?

Павло ГЕНОВ: Згадуємо, що ж то було в 2013-му… Навесні 2013 року ми якраз випустили свій дебютний ЕР “Перча” й активно його підтримували. Напевно, матеріал припав до вподоби багатьом, в тому числі й організаторам фестивалів та арт-директорам клубів. Ще, напевно, зіграло то, що ще до випуску дебютника ми вже активно концертували та набули впливових зв’язків.

Володимир ЩОБАК: А ще до та під час туру, який ми організували в підтримку ЕР “Перча”, ми познайомились з багатьма організаторами фестивалів.

П.Г.: Коли ми грали перші концерти в різних містах у клубах та на фестах, де нас ніхто ще не знав та не чув, першочерговим нашим завданням було максимально «підривати» людей з перших пісень, бо інакше виступати було не кайфово. Думаю, що тим і “брали”…

– Про впливові зв’язки – раз зачепили, давайте детальніше. Це що – багаті батьки, які дали гроші на розкрутку, чи щось інше? Відкривайте секрети.

В.Щ.: Зв’язків впливових нема, є просто дружні стосунки з хорошими людьми, які допомогли потрапити на деякі фестивалі. Грошей у нас ніхто не вкладав, за оренду репетиційної платимо з власної кишені, інструменти кожен купляє собі сам. Рекламою колективу займаємося всі разом, кліпи та альбом записали своїми силами! Все просто, як коломийка.

П.Г.: Часто буває, що наші друзі – учасники різних дружніх гуртів та арт-директори клубів, з якими ми перезнайомилися за час концертів у пабах і клубах – потім займалися організацією кльових фестів, куди і нас запрошували. Так і перебралися з клубів на фести. То, напевно, були наші найвпливовіші зв’язки.

– Музика, яку ви граєте, дуже мультикультурна – чути і українські мотиви, і мадярські, і циганські – така, власне, як і Закарпаття. А як ви свою музику визначаєте?

П.Г.: Свою музику якось конкретно визначити зараз – то найскладніше питання. Не те, щоб ми грали якийсь новий, досі нікому не відомий стиль, але вішати старий ярлик на нашу творчість теж не виходить. Граємо те, що нам в кайф, і наразі кажемо, що то турбо-фолк-панк-рок. Нам подобається, людям подобається, народ підриває.

Я ще б додав, що “ЛАЧО” – це все ще певний пошук стилю. Далі якісь відживаючі речі будемо відкидати, а краще робитимемо виразнішим.

– Знаю, що у вас музиканти грають у різних проектах, а також деколи відлучаються працювати за кордон. Як даєте собі раду з цим?

В.Щ.: Здебільшого у нашому колективі така проблема є тільки зі мною (сміється). На такий випадок я готую собі заміну, відпрацьовую з людиною програму. А роботу з бек-вокалу відпрацьовують акордеоніст з гітаристом.

П.Г.: Це ми вирішуємо так, що враховуємо концертні графіки наших музикантів. А коли хтось відлучається за кордон, то підшуковуємо тимчасову заміну. Але все ж більшість концертів вдається грати оригінальним складом. Зараз ми всі в зборі, і це радує!

– Ви кажете, що ваша музика підриває людей. Як думаєте, за рахунок чого? І чи були у вас моменти, коли не вдавалось розкачати аудиторію?

П.Г.: Думаю, що наша музика підриває за рахунок купи енергії, яка до концерту акумулюється в наших молодих жилах, а потім шурує зі сцени до людей. Ну, і ритми в нашій музиці переважно “запальні” (сміється). Є в нас така теорія, що на кожному концерті хоча б в одного присутнього та й вселиться біс. Дотепер теорія працює.

В.Щ.: У нас майже всі композиції запальні з груповими моментами, з качовим басом і колоритними мотивами – оцим і підриваємо. Плюс на концертах ми ще людям показуємо, як треба танцювати танці по-закарпатськи. А біс на концертах деколи в декого обов’язково вселяється – це перевірено.

П.Г.: Такого, щоб не вдавалося розкачати аудиторію, не пам’ятаю. Навіть на концертах, де було 10-15 глядачів, ніхто не сидів.

В.Щ.: Я свому вуйкові (затятому любителю Поповича) під піаніно співаю «Варош банду», то він скаче, як збішений.

П.Г.: От через таку славу минулого року ми й відкривали «Файне місто», і другий день на «Захід-фесті», і «Країну мрій». Все на нас ставка, щоб публіку розворушити (сміється).

– Як думаєте, що може порушити таку ідилічну атмосферу у вашій кар’єрі? І чи бувають моменти безнадії? Якщо так, то в яких випадках і як ви вилазите з цього?

П.Г.: Життя таке непередбачуване й оригінальне, що вигадувати, що може порушити нашу атмосферу, можна довго. А врешті все одно буде інакше. Тому краще я б не думав про це і вже на місці розбирався.

Звичайно, періодично певні моменти безнадії виникають, коли багато різних питань в голові і все таке. Але для себе помітив, що коли ми бандою збираємось разом і починаємо валити улюблені акорди, то досить швидко я знаходжу всі відповіді на питання і потрібний настрій. Ну, і переслуховання улюбленої музики теж часто дуже рятує. І жінка вміє розрадити…

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ