З квітня працюючі пенсіонери – судді, прокурори, народні депутати, інші чиновники – постали перед вибором: працювати і отримувати зарплату чи йти на спецпенсію. В результаті чиновників пенсійного віку поменшало, але простим пенсіонерам від того грошей не додалося.

Міністр соцполітики Павло Розенко розтлумачив: якщо працюючим пенсіонерам скоротять виплати, держбюджет може заощадити 4 млрд. гривень. Як наслідок, Пенсійний фонд буде збалансований по всіх виплатах, а дефіцит бюджету буде зменшено. А ще міністр запевнив, що скорочення пенсій буде тимчасовим.

Майже 16-ти тисяч прикарпатських пенсіонерів торкнеться обмеження пенсій, а понад 9-ти сотням виплату соціальної допомоги повністю призупинили. Про це на початку квітня на прес-конференції повідомив начальник Головного управління Пенсійного фонду України в області Анатолій Назаров.

«Пенсіонер має право вибору: продовжувати працювати на «спецпосаді» чи отримувати пенсію. Зазначена норма не поширюється на інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи, учасників бойових дій, антитерористичної операції, членів сімей загиблих військовослужбовців», – наголосив Назаров.

Він поінформував, що в області – понад 360 тисяч пенсіонерів, з них 10 тисяч – це  військовослужбовці. І саме ця категорія потребує найбільшу суму на виплату спецпенсій: щомісяця їй виділяють 27 млн. гривень. Якщо середній розмір пенсії становить 1422 грн., то у військових – 2504 гривні.

«Зміни до законопроекту – не економія, це лише зменшення виділення коштів з бюджету, адже область навіть на половину не забезпечує себе коштами. Тож у зв’язку зі змінами виплати зменшаться на 7 млн. грн. Це невелика сума, тоді коли потреба становить 540 млн. грн.», – констатує голова обласного Пенсійного фонду.

 

Еволюційно, а не революційно

Після ухвалення закону по всій Україні зі своїх виборних посад пішли 620 міських та сільських голів. На Прикарпатті також спостерігаються випадки дострокового припинення повноважень голів місцевого самоврядування. Лише в Тисменицькому районі чотири очільники рад написали заяви на звільнення.

Міський голова Тисмениці Богдан Дарчин підпис на заяві ще не поставив, але тягнути кота за хвіст не збирається. «Якщо я залишуся, тоді втрачаю 1600 гривень, а для мене це гроші. Дочка навчається у Львові в університеті, син мешкає в Києві із зарплатою 3 тис. гривень», – каже мер Тисмениці, який нарешті прийняв рішення на користь спокійної старості. Між тим зізнається: не очікував, що доведеться робити такий важкий вибір.

Дарчин має 52 роки виробничого стажу, його пенсія становить 4600 гривень. Зарплата міського голови значно нижча – 3200 гривень. Тому працювати, не отримуючи пенсію, він не погоджується. Щоправда, станом на 20-те квітня заяву на звільнення він ще не підписав. «Я маю зобов’язання перед містом. Затіяв спорудження пам’ятника, реалізовую інші проекти, а враз кидати все недоробленим – важко», – пояснює мер.

Богдан Дарчин каже, що найбільша проблема Тисмениці – щорічні повені. Вода з річки Ворона затоплює місто за 38 годин, а відходить 120 годин. Мер Тисмениці від великої води потерпав не раз і не з балачок знає, як місцеву Венецію перетворити на захищену зону. Йдеться про проект із захисту міста, розпочатий у 2011 році. Перші гроші на його реалізацію виділяла міськрада, але згодом проектна вартість перевалила за мільйони гривень. Тому зараз важливим етапом завершення проекту є фінансова співпраця з РДА. «Все це треба штовхати, пробивати, шукати, але маємо те, що маємо», – скрушно визнає мер.

Тисменицький мер вважає, що прийнятий закон про пенсії призводить до розвалу самоврядування. Бо, мовляв, як можна виборчу посаду звільняти за п’ять місяців до виборів? Парламентарі мали б дати людям можливість допрацювати до завершення каденції, а не ставити їх перед безглуздим вибором.

«Верховна Рада прийняла дурню, це не державницьке рішення. Втручатися у виборчу посаду ніхто не має права, ні парламент, ні президент, а тут трах-бах – велика економія!» – обурюється Богдан Дарчин.

 

Кадри вирішують все

Держава недостатньо займається підготовкою майбутніх фахівців. Професійних чиновників бракує, і прощатися з тими працівниками, які підпали під дію цього закону, доволі важко, визнає керуючий справами ОДА Руслан Панасюк.

«Уже відбулися зміни, з посади пішла заступник директора департаменту охорони здоров’я Зоя Ціхонь, і це справді великий фахівець. Порідшали сектори мобілізаційної та оборонної роботи. Це люди, які мали спеціальну пенсію по військовій лінії, і поки законодавство дозволяло їхню діяльність суміщати, вони це робили. Вибір між пенсією та зарплатою держслужбовця переважив на користь соцвиплат», – каже Панасюк. За його словами, зарплати держслужбовців рівня спеціаліста чи керівника сектору коливаються в межах 2-х тис. грн., тому вибір був очевидним.

В Івано-Франківській ОДА під вимушене звільнення потрапили п’ять працівників. Здавалось би, кількість незначна, а проте керуючий справами запевняє, що в роботі це відчутно. Тим паче, що, як твердить Панасюк, апарат прикарпатської ОДА не є великим, він складає лише 79 осіб, тоді як Львівської ОДА – 112. На ключові посади, які залишилися незайнятими, вже шукають нових фахівців.

 

Наука – за бортом

Не лише чиновники, професори також залишають виші, викладачам-пенсіонерам стало невигідно працювати. Літні викладачі – кандидати наук та доценти – також підпадають під пенсійний закон. Вони позбулися наукових пенсій і тепер отримують звичайні, а це майже вдвічі менше грошей. Альтернатива полягає в тому, що після звільнення з роботи наукова пенсія виплачується їм у повному розмірі. Тому викладачам-пенсіонерам, які працювали на пів- або чверть ставки, вигідніше піти з вузу, ніж залишитися на запропонованій оплаті.

«У першу чергу, ця звістка стала великим нервовим збудженням та випробовуванням для всіх працюючих пенсіонерів. Насправді, в інших івано-франківських вузах звільнилося набагато більше науковців, у нас – лише чотири доценти-кандидати наук і стільки ж професорів. І сказати, що я маю ким їх замінити, було б неправдою», – говорить ректор медуніверситету Микола Рожко.

Керівники вишів б’ють на сполох. Кажуть, це проблема всієї науки України – замінити досвідчених викладачів нема ким, а стати доктором наук за один день неможливо. У вузах є достатньо молодих і перспективних викладачів, які вже рвуться в бій, але без бувалих наставників їм складно ефективно включитися в роботу. Найбільше побоювання ректорів – щоб не вийшло так, що молодих викладачів мобілізують, а досвідчених залишать за бортом. До того ж, звільнення почалися в найбільш невідповідний момент – посеред другого семестру, що робить ситуацію особливо болючою.

«Це не вихід із ситуації, – вважає Рожко. – Ми на людях багато не зекономимо, а залишимо осторонь викладачів, які віддали життя науковим здобуткам».

У медуніверситеті 900 науково-педагогічних працівників, 500 кандидатів наук. З 64-х докторів наук старших 65-ти років – 25 осіб. Середня пенсія науковця – від 4 до 6 тисяч гривень.

У Міносвіти про проблему втечі наукового потенціалу знають, у парламенті обіцяють її вирішити найближчим часом. Народні обранці натякають, що обміркують питання повернення наукових пенсій.

Окремо прикарпатські нардепи пропонують очільникам міст та сіл не поспішати із написанням заяв на звільнення. Законопроект, який вже внесли до порядку денного, відновлює виплату пенсій до кінця цього року, але обмежує її до 85% від нарахованого розміру.

Але так це буде чи не так – сказати важко. Бо життя щоразу доводить нам, що немає нічого більш постійного, як тимчасове…

Ірина ТИМЧИШИН