Понад сім тисяч життів забрав землетрус у Непалі, який сколихнув країну 25 квітня. Наодинці з руйнівною стихією залишилися сотні тисяч місцевих мешканців та тисячі  туристів. Іванофранківцю Андрієві Майгутяку з дружиною пощастило неушкодженими повернутися на батьківщину. Про цю найекстремальнішу подорож він розповів читачам «Галицького кореспондента».

 

На ногах не встояли

Ми з дружиною фотографи та мандрівники. Комусь подобається вишивати хрестиком, комусь збирати конструктор, а ми любимо подорожувати горами: Карпати, Крим, Кавказ… Їздимо багатьма країнами. Непал любимо, і це була остання із семи країн, яку ми відвідали. Сюди повернулися втретє.

У 2011 році в Непалі ми вже пережили землетрус. Але тоді він був набагато слабший, а епіцентр знаходився далеко від того місця, де були ми. Тоді обійшлися невеликим переляком, небезпека пройшла повз нас. Цього ж разу все було по-іншому.

Йшли вулицею, здійнявся неймовірний шум, і асфальт почав «танцювати» під ногами. Поверхня вібрувала колоподібними рухами. Хтось говорив, що вона пішла хвилями, але цього не було, бо тоді б дорожнє покриття потріскало. Люди почали кричати, багато перехожих падало, падали мотоциклісти. Поштовхи були такої сили, що втриматися на ногах було важко.

У кров вкидається адреналін. Усвідомлювати все, що відбувається, та логічно мислити в той момент важко. З’являється бажання діяти (бігти, щось робити), але погано розумієш, що і до чого. Описати тодішні відчуття майже неможливо…

Найбільшу небезпеку становили будинки місцевих жителів – вони просто розсипалися на очах. Непал – бідна країна, на житлі економлять, воно не відповідає жодним стандартам безпеки і часто перебуває в аварійному стані. Туристи зупиняються у найкращих спорудах, побудованих монолітним способом, тому вони сейсмостійкі. Серед туристів з Китаю та Індії є загиблі, але серед українців, про яких було відомо, жертв не було.

 

Після землетрусу

Правда те, що непальці, які жили в горах та в околицях Катманду, дуже сильно постраждали. Жертв дуже багато. Якщо говорити про те, що відбувалося довкола нас, і те, що ми могли побачити, то особливої паніки не було. Для туристів, які перебували у центральній частині міста, були створені всі умови для того, аби відчувати себе комфортно. Ми не спали на вулиці, мали воду та їжу. Найбільше скарг на побут надходило від росіян. Мабуть, вони хотіли привернути до себе увагу, щоби за ними прислали літак.

Кардинально інша ситуація була у тих, хто не встиг спуститися з гір. Горяни розповідали, що села зруйновані. Людям фактично ніде жити, вони ночують під тентами, електрики немає. Їжа – під завалами, загинула худоба, а скоро прийде сезон мусонів.

Нас ніхто не забезпечував їжею. Ми йшли у ресторани, які працювали, та купували все необхідне. Це зробили одразу в день землетрусу. Для тих, хто не боявся вийти на вулицю, відкрили магазини, необхідні речі були у вільному доступі.

Квитки на повернення додому в нас були на 2 травня. Упродовж трьох днів після землетрусу відбулося понад три десятки поштовхів. Тому ми розраховували, що повернемося рятувальним літаком, який прилетить з України швидше за рейсовий. Але ми його не дочекалися і полетіли тим, на який попередньо замовили квитки. Рейсові літаки курсували вже наступного дня після землетрусу. З перебоями, затримками, але наші авіалінії літали більш-менш за розкладом.

Нас здивувало, коли рятувальний літак з України затримався в аеропорту Делі. Там залишилися друзі, які не мали квитка назад і чекали на виліт, і там була ціла купа журналістів, яких також пообіцяли забрати. Тому історія з поломками, заміною деталей в рятувальному літаку, як на мене, – суцільний цирк.

 

Ризикові враження

Про туризм у горах Непалу забудуть надовго.  Зараз там займаються власним виживанням. Постраждала майже вся інфраструктура, її відбудують лише за років п’ять.

Насправді, мене здивувала паніка наших співгромадян, які розповідали те, чого не було. Ми часто подорожуємо, але цього разу була справді реальна загроза життю. Це пригода, яка може трапитися з кожним, і ніхто не може гарантувати, що ви в безпеці, щойно вийдете за двері вашої кімнати.

Ризик є завжди, він довкола нас. А спогади залишаються, доки людина живе, і найкращі надбання – враження від мандрівки. Навіть такі, які ми пережили останнього разу. Щойно приїхали – і ми готові подорожувати далі.

Фото: Ольги МАЙГУТЯК.

Записала Ірина ТИМЧИШИН

 

ПІД ТЕКСТ

25 квітня в Непалі стався землетрус. Потім відбулася серія повторних, не менш потужних коливань земної кори. У сусідню Індію відправили ІЛ-76 для евакуації українців, але він зламався. Відтак стало відомо, що деталь для ремонту українського літака до столиці Індії доправили і почали встановлювати. Однак з’ясувалося, що евакуація громадян України з Непалу затримується через те, що для ремонту літака була доставлена не та деталь. Згодом в Міноборони повідомили, що літак відремонтований і готовий до вильоту в Непал.