Днями

КІТ

Знайомий розповів. Моя дружина купила десь іграшку – кота світло-голубого кольору. Сподобалась їй його хитрюща мордочка. За винятком мордочки, пошита ця іграшка була страшенно неакуратно – криво, без жодного рівного шва. Дружина, жартуючи, описувала всі недоліки конституції цього іграшкового кота у медичних термінах, і молодший син Ваня, якому тоді було п’ять років, нахапався тих термінів… Якось ми їхали всією сім’єю зі Львова до Києва потягом у плацкартному вагоні. Разом з нами їхала літня тітонька, а на бічних полицях – два суворих дядьки кримінальної зовнішності. Наш Іванко, мила і розумна дитина, швидко зачарував тітоньку і вів з нею поважну бесіду. Вже не пам’ятаю, як, але мова зайшла про домашніх тварин. І ось після розповіді про собаку, який у нас Іванів ровесник, хлопець голосно, на піввагона, і серйозно продовжив: «А ще у нас є кіт. Він хороший, мама його дуже любить. Правда, у нього животик рахітичний… І стегно вивихнуте»… Тут тітонька стала серйозною, а дядьки перестали грати в карти і почали прислухатися. Дитя ж продовжує: «А ще у нього спинка сколіозна і вушка висять». Слухачі вже відверто остовпіли, а малий їх добив. Він замислено продовжив: «Зате у нього хвостик породистий і посмішка весела». І контрольний постріл: «І ще він голубий!» Публіка випала в осад. Дружина виводить всіх із шокового стану поясненням, що Іванко просто забув згадати, що котик іграшковий…

 

Якось

МАМА

Мама приїхала в гості до свого сина Сашка, який знімав квартиру з дівчиною Вікою. За вечерею мама мовчала, відзначивши про себе красу Сашкової сусідки по квартирі. Вона спостерігала за їх спілкуванням і задумалася, чи є щось більше між Сашком і його сусідкою по квартирі, ніж вона побачила. Прочитавши мамині думки, Сашко категорично заявив: “Я знаю, про що ти думаєш, але запевняю тебе, ми з Вікою тільки сусіди”. Через тиждень Віка сказала Сашкові: «Після того, як у нас була твоя мама, я не можу знайти срібну цукорницю. Сподіваюся, мама не взяла її?» – «Я не думаю, – відповів Сашко, – але я напишу їй на е-mаil, просто щоб переконатися». І він сів і написав: “Дорога мамо, я не хочу сказати, що ти взяла цукорницю, я також не кажу, що ти не брала її. Просто факт залишається фактом: після твого візиту срібна цукорниця зникла. З любов’ю, Саша”. Через кілька днів він отримав відповідь від мами: “Сину, я не кажу, що ти спиш з Вікою, я також не кажу, що ти не спиш з нею. Але факт є фактом: якби Віка спала у своєму ліжку, вона давно знайшла б там цукорницю. З любов’ю, мама”.

 

Колись

ЕКСПОРТ

Єврей влаштувався працювати на фірму, яка займається зовнішнім експортом. Там його чомусь недолюблюють і вирішують позбутися, давши нездійсненне завдання: відправляють до Англії продавати «Запорожці». Через місяць він підписує контракт на поставку великої партії «Запорожців». Тоді відправляють його до Японії. Завдання – продати радянські калькулятори. Через півроку – великий контракт на поставку в Японію калькуляторів. Всі чухають потилицю і додумуються відрядити його в Африку, на екватор, у дику країну, продавати хутро. Більше року – ні слуху, ні духу. Всі зітхнули з полегшенням. Але тут він приїжджає. Засмаглий і з контрактом на поставку великої партії хутра. Співробітники шоковані і починають випитувати, як йому все це вдалося. І він почав розказувати: «В Англії все просто. Тільки прилетів, йду по вулиці, назустріч типовий єврей. Привіталися, познайомилися, поговорили. Він звів мене з потрібними людьми, вийшли на своїх лобістів у парламенті, провели законопроект… У Японії було складніше знайти єврея. Але коли знайшов, познайомився, той вивів на потрібних людей, вийшли на людей в уряді, прийняли закон… А в Африці проблема була не так у тому, щоб знайти єврея, як у тому, щоб створити парламент і уряд. А далі все просто…»