The Wall Street Journal
“Є явні і страхітливі паралелі між подіями в Європі, які передували Другій світовій війні, і тим, що відбувається в Україні сьогодні”, – пише у своїй статті, опублікованій в американському виданні, повірений у справах посольства України у Вашингтоні Ярослав Брисюк.
“І тоді, і нині потенційні завойовники намагалися применшити значення давно усталених і загальноприйнятих правил поведінки на міжнародній арені: вони поступово переставали з ними рахуватися, одночасно “брязкаючи шаблями”, щоб відмовити інших від втручання в ситуацію”, – сказано у матеріалі.
За словами автора, очевидний урок минулого полягає в тому, що задобрювання агресора не веде до миру і безпеки. Санкції стосовно Росії скасовувати не слід, а, крім того, “Україна також повинна отримати зброю, якої потребує, щоб оборонятися і зуміти втримати Путіна від нових авантюр”.
“Ми просимо не так вже й багато, якщо врахувати те, що за Будапештським меморандумом 1994 р. Україна добровільно відмовилася від третього за величиною у світі ядерного арсеналу взамін на гарантії безпеки, дані Заходом”, – підкреслює дипломат.
“Курс військової справи для відсталих”, – так американська газета назвала заняття, які впродовж півроку проводитимуть 300 інструкторів армії США в Яворові для українських військовослужбовців.
Коли рік тому почалася війна, українська армія була пронизана корупцією, наповнена російськими шпигунами і складалася в основному з батальйонів-“скелетів”: офіцери плюс нечисленні рядові. Уряд був змушений відправляти в бій бійців Нацгвардії, які навчалися військової справи лише два місяці. “Вони невміло поводилися зі зброєю, потрапляли в пастки і вмирали від несмертельних ран”, – пише газета.
У результаті зі США прибули інструктори, які навчають українських військових базових речей: користуватися раціями для шифрованих переговорів, зламувати двері, а також перетягувати поранених, тримаючи напоготові автомат.
США також організували курс підвищення кваліфікації для професійних військових коректувальників вогню. Його завдання – підвищити точність артилерійської стрільби, щоб, як сказано у матеріалі, “гинуло більше бійців супротивника і менше мирних громадян”.
Bild
Під час торішнього “вторгнення до Криму” байкери з мотоклубу “Нічні вовки” билися “на боці солдатів Путіна” і мали “доступ до російського озброєння”, повідомляє німецький таблоїд.
У фінансуванні “Нічних вовків” беруть участь люди з Головного розвідувального управління Генштабу ЗС Росії, оборонної промисловості, а також з кіл оргзлочинності, стверджує кореспондент газети, додаючи, що ці висновки журналістського розслідування підтвердили і джерела в німецьких спецслужбах.
До 2009 р. “Нічні вовки” були звичайним мотоклубом, але потім почали займатися цілеспрямованою політичною підривною діяльністю, в об’єднання вступало все більше російських націоналістів. Також повідомляється, що Андрій Бобровський, організатор мотопробігу Європою, володіє в Криму “успішним підприємством з будівництва підземних споруд”, яке “отримує замовлення від Кремля”.
Щонайменше один регіональний осередок “Нічних вовків” існує і в Німеччині, в Тюрінгії. Його засновниками автор статті називає відставних військових, які служили в елітних частинах Національної народної армії НДР.
Reuters
Через конфлікт в Україні деякі російські військовослужбовці звільняються з армії, розповідається у матеріалі американського інформаційного агентства.
Журналісту агентства вдалося поговорити з п’ятьма екс-військовими. Один із них, мешканець Москви, розповів, що торік був направлений на навчання на південь Росії, а в результаті, перебуваючи в колоні бронетехніки, потрапив в Україну.
“Після того, як ми перетнули кордон, один підполковник сказав, що нас можуть посадити до в’язниці, якщо ми не виконаємо накази”, – повідомив він. Цей чоловік служив в елітній Кантеміровській танковій дивізії, його екіпаж управляв сучасним російським танком “Т-72Б3”.
Інший 21-річний військовослужбовець служив у підрозділі ракетних комплексів “Град”. Влітку 2014 р. вони зайняли позиції за 2 км від українського кордону в Ростовській області нібито для участі у навчаннях.
“Ми їхали туди без розпізнавальних знаків… Нам сказали, що в польових умовах вони не потрібні”, – розповів він. На початку вересня їм наказали обстріляти ракетами ціль на відстані приблизно 17 км, яка, на його думку, могла бути в Україні…