Виявляється, що історія може розвиватися не лише по спіралі, а й у зворотному напрямку. Це переконливо доводить нинішня Росія з її незмінним і войовничим лідером Владіміром Путіним на чолі. Але не тільки анексія Криму, розпалювання війни на Донбасі та криклива демонстрація світові військових мускулів з нагоди 70-ї річниці перемоги над гітлерівською Німеччиною є ознаками історичного задкування. Тихо і без зайвого шуму на безкрайніх просторах Російської Федерації то там, то сям намагаються відбілити “вождя всіх народів” Іосифа Сталіна – кривавого тирана, який згноїв у таборах більше співвітчизників, ніж знищив ворогів на війні. Чи не готується тим самим у Росії благодатний ґрунт для ще одного культу особи, тепер уже Путіна?..

 

У другій половині 1980-х, у часи перебудови, в одному з випусків дитячого гумористичного журналу “Єралаш” був такий сюжет. Хлопчик винайшов машину часу і демонструє її одноліткам, викликаючи на їхні прохання того чи іншого історичного персонажа. Врешті, перед очима дітвори постає сам Сталін. Діти перелякано дивляться на генералісімуса, а один з них, у майці з написом “Перестройка”, раптом каже: “Спасибо товарищу Сталину за наше счастливое детство!” і починає аплодувати. Всі за ним… Коли ж примара Сталіна зникає, він накидається на “винахідника”: “Ти б нам ще Берію викликав!” Тепер в Росії це вже не фантастика.

 

На вигідному тлі

Намагання реабілітувати радянського диктатора в очах росіян проявляється через встановлення йому пам’ятників. Один із перших кам’яних сталінів 5 лютого ц.р. постав, наприклад, в окупованому Росією Криму. Щоправда, там його поява біля Лівадійського палацу приурочена  70-ій річниці Ялтинської конференції і там він зображений в компанії Черчилля і Рузвельта.

Але вже 8 травня у Сімферополі місцеві комуністи на стіні свого офісу відкрили меморіальну дошку в пам’ять про прибуття Сталіна до їхнього міста для участі в Ялтинській конференції 4-11 лютого 1945 року.

За тиждень до того про вождя згадали в далекому Усурійську Приморського краю РФ. 30 квітня там встановили меморіальну дошку пам’яті Сталіна, хоча єдине, що може пов’язувати його з цим регіоном, – це пам’ять про масові розстріли в часи його правління та Дальлаг – підрозділ ГУЛАГу.

Останнім часом тема встановлення пам’ятників Сталіну стала в Росії вельми популярною. Відразу в декількох регіонах РФ були прийняті позитивні рішення про це, повідомляє news.ru. Йдеться про Липецьку, Володимирську та Саратовську області, а також Якутію. Час від часу також зринає питання про повернення Волгограду назви Сталінград. Поки що цього не сталося, але якщо такими темпами йтимуть справи далі…

Цьогоріч плакати із зображенням Сталіна та словами “Спасибо деду за победу!” були розміщені в Сургуті. А 9 травня на півмільйонному марші “Безсмертний полк” в Москві, де росіяни несли портрети своїх загиблих родичів, пронесли і портрет сталінського наркома внутрішніх справ та ідеолога репресій Лаврентія Берії…

“Відродження культу Сталіна стало частиною ідеології путінізму, оскільки ідея “ефективного менеджера”, який переступає через закон, кров і життя заради великої мети, – це ідея повного виправдання і розв’язання рук для Путіна. Якщо Сталін – ефективний менеджер, то у Путіна повне алібі і по Криму, і по “Новоросії”, не кажучи вже про ЮКОС, НТВ, Беслан, Дубровку та інші “дрібниці”, – пише у своєму блозі відомий російський оглядач Ігор Яковенко.

 

Віднайдений сенс

Але біда не тільки в тому, що путінський режим використовує Сталіна для виправдання своїх дій. Найбільша біда в тому, що Путін, який більшу частину свого життя віддав роботі в КДБ, ще й мислить майже тими ж категоріями, якими мислив Сталін. 

До прикладу, у неділю, 10 травня, під час спільної прес-конференції з канцлером Німеччини Ангелою Меркель російський президент віднайшов сенс у пакті Молотова-Ріббентропа, заявивши, що СРСР пішов на угоду з Гітлером, щоб “не допустити прямого зіткнення”. Меркель же, зі свого боку, заявила, що цей пакт “був підписаний на протиправній основі”, але додала, що “звичайно, Другу світову війну ініціювала націонал-соціалістська Німеччина”.

На думку ж президента України Петра Порошенка, Другої світової війни могло не трапитися, якби не змова лідера нацистської Німеччини Адольфа Гітлера та генсека СРСР Іосифа Сталіна. Виступаючи на урочистому засіданні українського парламенту, присвяченому 70-й річниці перемоги над нацизмом у Європі і Дню пам’яті загиблих у Другій світовій війні, він заявив, що Верховна Рада абсолютно справедливо і своєчасно ухвалила закон, який “юридично прирівнює злочинність нацистської та комуністичної людиноненависницьких ідеологій і кривавих практик”.

 

Жертви пропаганди

До чого призводить культивування таких практик, зокрема, продемонструвала влада Калуги. На одній з центральних вулиць цього російського облцентру був вивішений величезний плакат: «Сьогодні Крим, завтра Рим», а під ним привітання “з великим святом 9 травня”. Поруч, на довжелезному паркані вмістився ще й короткий курс головних перемог Росії: Чудське озеро, Куликовська битва, Бородіно, Курська дуга і нарешті… Дебальцеве в Україні, де, як заявляв Путін, російська армія не воює.

Днями російські опозиціонери опублікували доповідь “Путін. Війна”, складений групою експертів з використанням напрацювань Бориса Нємцова, застреленого за 200 метрів від Кремля ввечері 27 лютого.  Нємцов задумав розповісти, як Путін розв’язав війну в Україні, і роздавати цю доповідь на вулицях, щоби перемогти російську пропаганду.

У дослідженні, зокрема, сказано, що не менше 150-ти російських солдатів загинули в серпні 2014 р., коли українська армія перейшла в наступ, але була зупинена під Іловайськом російськими військами. Родичі загиблих військовослужбовців отримали по 2 млн. руб. і дали підписку про нерозголошення обставин їх загибелі. Крім того, за твердженням Нємцова, близько 70-ти російських солдатів (з них не менше 17-ти десантників з Іваново) загинули в січні-лютому 2015 р. під Дебальцевим.

За підрахунками співавтора доповіді, директора з макроекономічних досліджень Вищої школи економіки Сергія Алєксашенка, близько 53 млрд. руб. було витрачено з російського бюджету на війну на південному сході України за десять місяців.

 

Самотність після 70-ти

Під час параду Перемоги на Красній площі у Москві президент РФ виголосив промову, в якій назвав гітлерівську авантюру “жахливим уроком” для всього світового співтовариства і нагадав, що в 30-ті роки минулого століття освічена Європа не відразу побачила загрозу нацизму. Зі слів Путіна, через 70 років “історія знову волає до нашого розуму і нашої пильності”.

Правильні, на перший погляд, слова, але це якраз той випадок, коли говорять, що злодій кричить: “Тримайте злодія!” Невипадково ж ніхто зі світових лідерів, окрім керівника Китаю Сі Цьзінпіна, не приїхав на відверто мілітаристський парад до Путіна.

Трактування російським лідером сучасних та історичних подій кардинально різниться від того, як їх розуміють у цивілізованому світі. Відтак сподіватися, що російська внутрішня і, особливо, зовнішня політика зміниться на краще, напевно, є марним, допоки Путін при владі. Бо, перефразовуючи відомий вислів, можна сказати, що людина може піти з КГБ, але КГБ з людини – ніколи…

Тарас ТКАЧУК