«Я все життя експериментую. То з фарбами, то з олівцями… Ті технології, які були закладені 50-100 років тому, вже не актуальні. Я ними не користуюсь, хочу знайти щось своє.  Рисунки я привіз насамперед для студентів. Вважаю себе повноцінним реалістом.  Малюю природу, людей. Там усе є. Я лише бачу по-іншому. У мене є свій світ», – зізнається Юрій Гуменний.

Професійну освіту Юрій Гуменний здобув у Львівському інституті декоративного і прикладного  мистецтва, де опановував роботу  зі склом. Мистецтвознавці зауважують, що колір на полотнах Гуменного навіть нині «переливається, мов скло». Втім, після закінчення вузу митець довгий час не малював. Понад 20 років займався ковальством і лише у своїх 60 знову повернувся до  рисунка. Натхнення, каже, прийшло раптово і  досі забирає увесь час. Ковальська справа далася взнаки. Художник чітко тримає лінію і бавиться нею, як заманеться. Тверда рука коваля, каже, не підводить. В основі робіт – лише композиція. Його улюблена тема – жінка та материнство. Без цього, стверджує Гуменний, «світ просто розсиплеться».

«Мої роботи можна впізнати відразу. На всіх –  білі рами. Навіть коли роботу продаю, рами ці забираю. Вони  нейтральні, а я завше хочу, щоб люди бачили не раму, а творчу роботу на всі 100 відсотків, без жодних прикрас», – зазначає Гуменний. 

Учнів у художника немає. Каже, шкода часу. Юрій Гуменний переконаний: почати малювати можна в будь-якому віці. Стверджує, художник «це – наче Бог, який теж  може творити людину».

За 10 років Юрію Гуменному вдалося відкрити близько 50 персональних виставок. У ці дні він одночасно презентує  три свої  експозиції: дві – в Івано-Франківську та одну в Ужгороді. Такі дні, зізнається Юрій Гуменний, для нього – справжній відпочинок. Сумує лише за майстернею. Мріє туди повернутись і знову взятись за олівець.

17.05.2015